Відмінності між версіями «Приставати»

Поточна версія на 23:20, 7 грудня 2014

Приставати, -таю, -єш, сов. в. пристати, -тану, -неш, гл. 1) Приставать, пристать, причалить. АД. І. 209. МВ. І. 138. 2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Пристати у прийми. См. Прийми. 3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині. кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. І. 180. 4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. Св. Л. 201. 5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у. 6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74. 7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго паніматка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53. 8) Пристає, пристало серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67. 9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРИСТАВАТИ, таю, таєш, недок., ПРИСТАТИ, ану, анеш, док. 1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 13); Він розкушує його [плід грушки]: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Михайло Стельмах, II, 1962, 39); Відрізана скибка до хліба не пристане (Номис, 1864, № 8990); Йому снилось, що він дивився на свої руки, чи не пристало до них чого,.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 199); Дощ одразу облив Клима, мов з відра. Вода з голови стекла за комір, сорочка пристала до тіла (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 56); // Щільно прилягаючи, прикріплюватися або притулятися до кого-, чого-небудь. Двері покривилися, не пристають щільно (Панас Мирний, IV, 1955, 249); У хаті світилося. Хоч вікна були позатуляні матками, та не щільно пристали до вікон, і видно було згори вузенькі смужечки світла (Андрій Головко, II, 1957, 107); * Образно. Гірко дивитись на ту ниву, що оре Семен: так вона прийшлася до його, Романової, ниви, так пристала, наче столяр припасував... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112); // Щільно облягати (про одяг). Піднялася [Аглая-Феліцітас]. Висока, в чорнім зимовім костюмі, що тісно пристав до тіла (Ольга Кобилянська, III, 1956, 418); Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 270); // перен. Привертати чию-небудь посилену увагу; міцно запам'ятовуватися. [Бондар:] Ай, Тарас! А я думав, що ти так вже загартувався в козацькім ділі, що пісня про кохання до тебе не пристане!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 151); Коли Петро вперше побачив Тосю, вона саме сміялася чогось, і звук цього сміху пристав до його пам'яті, як буває пристає вперше почута мелодія! (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 231).

Сон не пристає (не приставав) до кого — кому-небудь ве спиться (не спалося). Надія підхопилась. Сон уже не приставав до неї (Яків Баш, Надія, 1960, 373). 

♦ Пристала душа (душка, серце, серденько і т. ін.) до кого—чого; Пристав душею (серцем і т. ін.) хто до кого—чого — хтось полюбив, уподобав кого-, що-небудь.

♦ розм. Передаватися комусь (перев. про хворобу). — Синочку! Пізно вже... ти спав би. Ну, я тебе перехрещу, щоб ніщо лихе до тебе сонного не приставало, — мовила Катря (Панас Мирний, IV, 1955, 292); Тисячами збивались вони [чумаки] весною біля бериславської переправи з своїми рипучими мажарами, в полотняних штанях та сорочках, густо виквасаних [вимазаних] дьогтем, щоб чума не пристала... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36).

♦ перен. Закріплюватися за ким-небудь постійно (про назву, прізвисько і т. ін.). [Деїфоб:] Ну, пам'ятай.., до тебе ймення зрадниці пристане віднині і довіку (Леся Українка, II, 1951, 284); Назва якраз пристала до діла, з того часу Зелена горка [гірка] звалася більше Золотим горішком (Панас Мирний, IV, 1955, 159).

♦ розм. Набридати кому-небудь своїми вимогами, запитаннями і т. ін.; прискіпуватися. Соломія покрутилась, повертілась коло Романа, помовчала, а далі знов почала приставати: — Кажи-бо, Романе, чи даси мені грошей? (Нечуй-Левицький, VI, 1956, 379); // з ким—чим. Постійно набридати одним і тим самим. [Грицько:] Матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться, [Одарка:] Та чого ви пристали до мене з тією Химкою? (Панас Мирний, V, 1955, 237); День видався похмурий, і, може, тому настрій у Миколи Павловича був поганий. А тут мати пристає з різними дурницями (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 319); // перев. недок. Переслідувати кого-небудь залицянням. Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав де Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 354); [Химка:] Почало літо минати, панич ще більше пристає (Панас Мирний, V, 1955, 221); — Сама знаєш, для чого я так вирядилася. Щоб не звертали уваги оці.. прокляті падлюки [фашисти]. Як забачать молоденьку дівчину.. так і пристають (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 43).

♦ Приставати (пристати) з ножем до горла див. ніж 1; Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях ([шевська] смола, муха у спасівку і т. ін.) — те саме, що Приставати (пристати) з ножем до горла (див. ніж 1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах.

♦ до чого, куди, де, також у сполуч. із сл. до берега. Те саме, що причалювати 2. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою (Марко Вовчок, I, 1955, 90); [Настя:] Не бійся, дочко!.. Поставлю знак запорожцям, щоб знали, куди приставати човнами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 463); — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців, — а ти, Пилипе, отой човен тягни до берега (Панас Мирний, I, 1954, 312); Скіфи [човни] літають по тихій холодній воді,.. Інна Варламова перша пристає до берега (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 306); Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Бійці натискали на весла, минуло кілька хвилин, серед повної тиші й темряви шаланда м'яко пристала до землі (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Пристали рибалки до берега, витягли човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 69); * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398).

♦ Приставати (пристати) до берега якого — знаходити своє місце в житті, обирати професію, місце роботи і т. ін. — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега, — говорила [мати] доньці спокійно та розважливо, — бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 281); Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 57); [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам... На роздоріжжі я... Все думаю... (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 88).

♦ перев. док., розм. Оселитися де-небудь, у когось. Напевне ніхто не знав,.. де вона пристала на життя (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Давно вже шукала вона доброї душі, щоб пристала до неї та помогла спокійніше віку дожити (Любов Яновська, I, 1959, 39); // до кого. Піти до кого-небудь служити, навчатися у когось ремеслу і т. ін. Два роки терпів Тарас таку «науку», а наостанці мусив втекти в містечко Лисянку, де пристав до маляра-диякона (Панас Мирний, V, 1955, 309); // до кого. Одружившись, перейти жити до чоловіка або жінки. Після празників Горпина вийшла й собі заміж. Молодий тут уже пристав до молодої (Панас Мирний, I, 1954, 61); Мати мусила швидко вийти заміж, щоб запобігти цілковитому розстроєві господарства. Пристав до неї молодий парубок, також з Ясениці, Гринь Гаврилик (Іван Франко, I, 1955, 12); Відразу ж, як втік від Надії, Лигун прибився в село Бабаї і пристав до модистки Векли (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 87).

♦ Приставати (пристати) в прийми див. прийми; Пристати на ґрунт, заст. — придбавши земельний наділ, оселитися де-небудь постійно. Він швидко покинув сю службу, послухав одного товариша, що нараяв йому йти до Борислава, заробити грошей, пристати на ґрунт (Іван Франко, IV, 1950, 27).

♦ розм. Погоджуватися з ким-небудь у чомусь, давати згоду на щось. Остигло [остогидло] Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 121); — Пристаєте на мою ціну? (Іван Франко, III, 1950, 70); Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339); // також з інфін. Погоджуватися щось зробити. Довго паніматка не приставала віддати Масю в науку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 38). Приставати (пристати) на мир (угоду і т. ін.) — погоджуватися укласти мир (угоду і т. ін.) з ким-небудь. — Твоє військо побите? — спитала вона в Саіба. — Побите, і я пристав на безчесний мир з Карапетом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); Приставати (пристати) на мову яку — погоджуватися з ким-небудь у чомусь. — Дурниця! — Про мене, нехай, нехай буде дурниця.., тільки нас не вплутуй, — сказав Хома. — Ми на цю мову не пристаємо (Олександр Довженко, I, 1958, 343); Не пристала мати на ту мову, Одружила сина з ким хотіла, Як хотіла — справила весілля (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 115).

♦ кому, до чого, розм. Гармоніювати з зовнішністю; пасувати. Білий шовк чудово приставав до чорних брів, до чорних очей, до рум'яного лиця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); [Іван:] Скинув би ти.. зовсім козацький жупан, не пристав він тобі! (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний, I, 1949, 127); * Образно. О ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози (Леся Українка, I, 1951, 185);

// перен. Відповідати (у 5 знач.) чому-небудь; задовольняти певні вимоги. Він, очевидячки, з тим довгим волоссям не приставав докладно до того образу, що вона створила в своїй уяві (Лесь Мартович, Тв., 1954, 300); [Груїчева:] Так же довго тривати не може,.. гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам (Леся Українка, II, 1951, 56); [Степан:] Ну, чи пристала така одежа до чорної роботи? (Марко Кропивницький, II, 1958, 46). Приставати (пристати) до лиця (виду) кому — бути до лиця, личити, пасувати. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (Нечуй-Левицький, V, 1966, 139); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний, IV, 1955, 145); Пристало як корові сідло (як свині в дощ, як свині наритники і т. ін.) — зовсім, аж ніяк не пасує комусь.

♦ перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. з запереченням). Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); — Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! — промовив я. — У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); [Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (Карпенко-Карий, III, 1961, 13).

♦ Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, незважаючи на батіг (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці. — Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (Василь Козаченко, Ціна життя, 1960, 116); Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив'язав до воза (Україна сміється, I, 1960, 286); Коло корчми стали [тройки] — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 349); // з інфін. Стомлюватися щось робити. Я пристав шугати поглядом з кінця в кінець земної кулі. Містер Ейбл, проте, навіть не втомився (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 45).

♦ тільки недок., з ким, діал. Приятелювати. З яким пристаєш, сам таким стаєш (Номис, 1864, № 116); З Гриньком уже ніхто не хотів приставати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 340); — Ти мені з ним [Гущею] — гляди — не приставай, бо як побачу, пане добродзею, то... (Михайло Коцюбинський, 11, 1955, 12).

♦ мат. Збігатися в усіх своїх точках при накладанні (про геометричні фігури). Трикутники пристали. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 33.Коментарі (0)

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Зовнішні посилання

[1]