Відмінності між версіями «Позаворожувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Позаворожувати, -жую, -єш, '''''гл. ''Заворожить (многихъ). Категорія:По) |
|||
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Позаворожувати, -жую, -єш, '''''гл. ''Заворожить (многихъ). | '''Позаворожувати, -жую, -єш, '''''гл. ''Заворожить (многихъ). | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | 1. перех. Діяти, впливати на кого-, що-небудь чарами, чаклунством. — Це характерник, — сказав хтось біля Ярошенків. — Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б'ють (Осип Маковей, Вибр., 1956, 485); Ходжієв припускав навіть таку думку, що хаджі накликав на Гаріфуліна страшне прокляття, заворожив його (Олесь Донченко, I, 1956, 124); [Сусляєв:] Бути вам щасливою, бо я його [люстро] заворожив — хто перший подивиться, буде щасливий (Іван Кочерга, II, 1956, 248). | ||
+ | |||
+ | 2. перех., перен. Зачаровувати, захоплювати. Рокотання цимбалів заворожувало слухачів (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 54); Не вродою, не розкішшю брів і не станом, а піснею заворожила [Олена] й приворожила його (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 390); Обидва бронепоїзди викликали загальне захоплення в землекопів, а Славка та Миколу вони й зовсім заворожили (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 109). | ||
+ | |||
+ | 3. тільки док., неперех. Ворожбою (на картах і т. ін.) передбачити що-небудь. Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! (Тарас Шевченко, I, 1963, 256); Циганка поклонилась йому, та й каже: — Не бий мене, паночку, то я тобі заворожу і всю правду розкажу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 297). | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:23823590.png|x140px]] | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | {{#ev:youtube|BFuIuG2f_Ug}} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 00:06, 14 листопада 2018
Позаворожувати, -жую, -єш, гл. Заворожить (многихъ).
1. перех. Діяти, впливати на кого-, що-небудь чарами, чаклунством. — Це характерник, — сказав хтось біля Ярошенків. — Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б'ють (Осип Маковей, Вибр., 1956, 485); Ходжієв припускав навіть таку думку, що хаджі накликав на Гаріфуліна страшне прокляття, заворожив його (Олесь Донченко, I, 1956, 124); [Сусляєв:] Бути вам щасливою, бо я його [люстро] заворожив — хто перший подивиться, буде щасливий (Іван Кочерга, II, 1956, 248).
2. перех., перен. Зачаровувати, захоплювати. Рокотання цимбалів заворожувало слухачів (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 54); Не вродою, не розкішшю брів і не станом, а піснею заворожила [Олена] й приворожила його (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 390); Обидва бронепоїзди викликали загальне захоплення в землекопів, а Славка та Миколу вони й зовсім заворожили (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 109).
3. тільки док., неперех. Ворожбою (на картах і т. ін.) передбачити що-небудь. Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! (Тарас Шевченко, I, 1963, 256); Циганка поклонилась йому, та й каже: — Не бий мене, паночку, то я тобі заворожу і всю правду розкажу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 297).