Відмінності між версіями «Повінчати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Повінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл. ''Повѣнчать. ''І світ мені зав’язали, із нелюбом повінчали. ''...)
 
 
(не показані 4 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Повінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл. ''Повѣнчать. ''І світ мені зав’язали, із нелюбом повінчали. ''Чуб. V. 539.  
 
'''Повінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл. ''Повѣнчать. ''І світ мені зав’язали, із нелюбом повінчали. ''Чуб. V. 539.  
 
[[Категорія:По]]
 
[[Категорія:По]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
[http://sum.in.ua/s/povinchaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)]
 +
 +
'''ПОВІНЧАТИ''', ''аю, аєш, док., перех.'' '''Одружити за церковним обрядом; обвінчати.''' ''— Ні я свого чоловіка перед весіллям не бачила, ні він мене; батьки заручили й повінчали (Леся Українка, III, 1952, 470); Так ніхто з селян і не побачив, як князь Четвертинський одрікся од батьківської віри і як його повінчали з ляхівкою (Олекса Стороженко, I, 1957, 370); — Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 7);  * Образно. — Голоту й землю повінчать! тоді лиш буде вічна згода (Павло Тичина, I, 1957, 71).''
 +
==Ілюстрації==
 +
[[Файл:Повінчати1.jpg]]
 +
[[Файл:Повінчати2.jpg]]
 +
[[Файл:Повінчати3.jpg]]
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|if0N1Ijb55M}}
 +
{{#ev:youtube|EUqPi9xA_SI}}
 +
{{#ev:youtube|-14_BSpua5A}}
 +
==Зовнішні посилання==
 +
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/40832-povinchaty.html#show_point Словарь української мови]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2019 року]]

Поточна версія на 00:41, 6 грудня 2019

Повінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Повѣнчать. І світ мені зав’язали, із нелюбом повінчали. Чуб. V. 539.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ПОВІНЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Одружити за церковним обрядом; обвінчати. — Ні я свого чоловіка перед весіллям не бачила, ні він мене; батьки заручили й повінчали (Леся Українка, III, 1952, 470); Так ніхто з селян і не побачив, як князь Четвертинський одрікся од батьківської віри і як його повінчали з ляхівкою (Олекса Стороженко, I, 1957, 370); — Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 7); * Образно. — Голоту й землю повінчать! тоді лиш буде вічна згода (Павло Тичина, I, 1957, 71).

Ілюстрації

Повінчати1.jpg Повінчати2.jpg Повінчати3.jpg

Медіа

Зовнішні посилання

Словарь української мови