Відмінності між версіями «Поблукати»
(Створена сторінка: '''Поблука́ти, -ка́ю, -єш, '''''гл. ''Поблуждать, побродить, поскитаться. ''Поблукавши мій Петру...) |
|||
| (не показані 10 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Поблука́ти, -ка́ю, -єш, '''''гл. ''Поблуждать, побродить, поскитаться. ''Поблукавши мій Петрусь, до мене вп’ять вернувсь. ''Котл. НП. | '''Поблука́ти, -ка́ю, -єш, '''''гл. ''Поблуждать, побродить, поскитаться. ''Поблукавши мій Петрусь, до мене вп’ять вернувсь. ''Котл. НП. | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [https://sum.in.ua/s/poblukaty Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | ПОБЛУКАТИ, аю, аєш, доконаний вид. Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати (Борис Грінченко, II, 1963, 119); — Корівка хай собі пасеться, а я поблукаю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 436); | ||
| + | // Ходити, їздити і т. ін. якийсь час, не знаючи шляху, напрямку. Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 94); | ||
| + | // Їздити по світу якийсь час, часто змінюючи місцеперебування. Мало жив я, та чимало Поблукав по світу (Павло Грабовський, I, 1959, 583); Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан (Микола Шеремет, У день.., 1962, 55). | ||
| + | * Поблукати очима (поглядом) — те саме, що Блукати очима (поглядом) якийсь час (див. блукати). Джмелик присів на лаву, поблукав поглядом по стінах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 621. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:By5k7718-resize-7a.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gr 20.06.16 zablykav.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4e11a09825674963a884428e00aa301e-768x384.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
Поточна версія на 09:48, 24 квітня 2024
Поблука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Поблуждать, побродить, поскитаться. Поблукавши мій Петрусь, до мене вп’ять вернувсь. Котл. НП.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБЛУКАТИ, аю, аєш, доконаний вид. Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати (Борис Грінченко, II, 1963, 119); — Корівка хай собі пасеться, а я поблукаю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 436); // Ходити, їздити і т. ін. якийсь час, не знаючи шляху, напрямку. Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 94); // Їздити по світу якийсь час, часто змінюючи місцеперебування. Мало жив я, та чимало Поблукав по світу (Павло Грабовський, I, 1959, 583); Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан (Микола Шеремет, У день.., 1962, 55).
- Поблукати очима (поглядом) — те саме, що Блукати очима (поглядом) якийсь час (див. блукати). Джмелик присів на лаву, поблукав поглядом по стінах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 621.
Ілюстрації
|
|
|
