Відмінності між версіями «Підморгнути»
(Створена сторінка: '''Підморгнути. '''См. '''Підморгувати. ''' Категорія:Пі) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Підморгнути. '''См. '''Підморгувати. ''' | + | '''Підморгнути. '''См. '''Підморгувати. ''' Моргати час від часу або кому-небудь |
[[Категорія:Пі]] | [[Категорія:Пі]] | ||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ||
| + | |||
| + | '''ПІДМОРГНУТИ ''' | ||
| + | |||
| + | ПІДМОРГНУТИ, ну, неш, док., кому, до кого і без додатка. | ||
| + | 1. Моргати час від часу або кому-небудь, звичайно звертаючи чию-небудь увагу, натякаючи на когось, щось або кепкуючи над кимсь, чимсь. Дівчата були дуже поважні, а парубок здавався гордим від тої постави з піднятими на дівочі плечі руками, усміхався, як переможець, та підморгував товаришам (Леся Українка, III, 1952, 670); Вихор хитрувато підморгує до шофера (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 438); Орися знала, що поранений боєць лежить на лаві, і їй захотілося глянути на нього, але вона не наважувалася, бо їй здавалося, що в нього жахливо понівечене лице і заюшене кров'ю око не до діла підморгує (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., розм. Те саме, що блимати 1. Колесо прядки легенько гуділо, весело підморгував каганець (Олесь Донченко, III, 1956, 93). | ||
| + | |||
| + | Підморгнув [Чугайстир] до Івана лукавим оком і обізвався: — Може б ти трошки пішов зо мною у танець? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); — Найперше робота отака, як ваша, лишав слід, — мовив розважно професор. — Мотай на вус, Кузьмо, — підморгнув до хлопця Левко Іванович (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 274). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 458. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:підморг.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:морг.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/pidmorghnuty | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 21:43, 30 листопада 2019
Підморгнути. См. Підморгувати. Моргати час від часу або кому-небудь
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІДМОРГНУТИ
ПІДМОРГНУТИ, ну, неш, док., кому, до кого і без додатка. 1. Моргати час від часу або кому-небудь, звичайно звертаючи чию-небудь увагу, натякаючи на когось, щось або кепкуючи над кимсь, чимсь. Дівчата були дуже поважні, а парубок здавався гордим від тої постави з піднятими на дівочі плечі руками, усміхався, як переможець, та підморгував товаришам (Леся Українка, III, 1952, 670); Вихор хитрувато підморгує до шофера (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 438); Орися знала, що поранений боєць лежить на лаві, і їй захотілося глянути на нього, але вона не наважувалася, бо їй здавалося, що в нього жахливо понівечене лице і заюшене кров'ю око не до діла підморгує (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380).
2. перен., розм. Те саме, що блимати 1. Колесо прядки легенько гуділо, весело підморгував каганець (Олесь Донченко, III, 1956, 93).
Підморгнув [Чугайстир] до Івана лукавим оком і обізвався: — Може б ти трошки пішов зо мною у танець? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); — Найперше робота отака, як ваша, лишав слід, — мовив розважно професор. — Мотай на вус, Кузьмо, — підморгнув до хлопця Левко Іванович (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 274).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 458.
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/pidmorghnuty
