Відмінності між версіями «Пикатий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Пикатий, -а, -е. '''Мордатый. ''Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. ''Ном. № 8633. [[Категорія:П...)
 
 
(не показано 5 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Пикатий, -а, -е. '''Мордатый. ''Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. ''Ном. № 8633.  
+
==Сучасні словники==
−
[[Категорія:Пи]]
+
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
ПИКА́ТИЙ, а, е.
 +
1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Степан Васильченко, I, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 295).
 +
2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Лін роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнках і пикатих із шаблями, на конях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 90);
 +
//  перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 351.
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Пикатий, -а, -е. Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
ПИКА́ТИЙ, а, е.
 +
1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Вас., І, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295).
 +
2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Він роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнких і пикатих із шаблями, на конях (Гонч., Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Коцюб., І, 1955, 57).
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 351.
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
пикатий
 +
-а, -е.
 +
1) зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям.
 +
2) розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. || перен. З круглими, опуклими боками (про предмети).
 +
 
 +
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Pykatyy.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Pykatyy1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Pykatyy2.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 
 +
==Медіа==
 +
==Цікаві факти==
 +
===[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%BF%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9]===
 +
 
 +
Грицько пикатий,
 +
Соломою напхатий,
 +
Гвіздочком прибитий,
 +
Щоб не був сердитий.
 +
 
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9F%D0%B8%D0%BA%D0%B0]===
 +
Пика
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Поточна версія на 19:43, 25 листопада 2017

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Степан Васильченко, I, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 295). 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Лін роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнках і пикатих із шаблями, на конях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 351.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Пикатий, -а, -е. Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Вас., І, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295). 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Він роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнких і пикатих із шаблями, на конях (Гонч., Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Коцюб., І, 1955, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 351.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

пикатий -а, -е. 1) зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. 2) розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. || перен. З круглими, опуклими боками (про предмети).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Pykatyy.jpg Pykatyy1.jpg Pykatyy2.jpg

Медіа

Цікаві факти

[1]

Грицько пикатий, Соломою напхатий, Гвіздочком прибитий, Щоб не був сердитий.

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

[2]

Пика

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Пикатий&oldid=190735