Відмінності між версіями «Печатка»

Поточна версія на 21:44, 25 листопада 2017

Печатка, -ки, ж. Ум. отъ печать.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПЕЧА́ТКА, и, жін. 1. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері. На жилетці [Бродовського] теліпався важкий золотий ланцюжок з печаткою і всякими цяцьками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 207); — Накажете, панове, й нам покласти свої клейноди? — сказали суддя, писар і осавул, готуючись покласти каламар, печатку і жезл (Олександр Довженко, I, 1958, 232); Центральна виборча комісія. Окружні і Дільничні виборчі комісії мають свою печатку (Положення про вибори до ВР УРСР, 1940, 10); Державна печатка; Гербова печатка. 2. Відтиск цих знаків на сургучі, воску і т. ін. або відбиток на папері, що засвідчує правильність, чинність документа або забезпечує цілість, недоторканість чого-небудь. Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (Степан Васильченко, III, 1960, 309); Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 23); — Тут ще вам лист від Потьомки... Звеліли передати у власні руки, — мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 225). ♦ За сімома печатками — що-небудь недоступне для користування або розуміння. Реакційний уряд Пілсудського тримав архів В. І. Леніна за сімома печатками (Наука і життя, 4, 1964, 3); Книга за сімома печатками. 3. чого і з означ., перен. Те саме, що відбиток 6. Та проклята панщина, що заїла стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); На всьому зоріла печатка багатства (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 40).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Печатка, -ки, ж. Ум. отъ печать.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПЕЧА́ТКА, и, ж. 1. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері. На жилетці [Бродовського] теліпався важкий золотий ланцюжок з печаткою і всякими цяцьками (Н.-Лев., II, 1956, 207); — Накажете, панове, й нам покласти свої клейноди? — сказали суддя, писар і осавул, готуючись покласти каламар, печатку і жезл (Довж., І, 1958, 232); Центральна виборча комісія, Окружні і Дільничні виборчі комісії мають свою печатку (Полож. про вибори.., 1946, 10); Державна печатка; Гербова печатка. 2. Відтиск цих знаків на сургучі, воску і т. ін. або відбиток на папері, що засвідчує правильність, чинність документа або забезпечує цілість, недоторканість чого-небудь. Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (Вас., III, 1960, 309); Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (Голов., Тополя.., 1965, 23); — Тут ще вам лист від Потьомки… Звеліли передати у власні руки, — мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (Добр., Очак. розмир, 1965, 225). ◊ За сімома́ печа́тками — що-небудь недоступне для користування або розуміння. Реакційний уряд Пілсудського тримав архів В. І. Леніна за сімома печатками (Наука.., 4, 1964, 3); Книга за сімома печатками. 3. чого і з означ., перен. Те саме, що відби́ток 6. Та проклята панщина, що заїла стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона (Коцюб., І, 1955, 438); На всьому зоріла печатка багатства(Рибак, Помилка.., 1940, 40). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 346. Печатка, ки, ж. Ум. отъ печать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 149.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

печатка -и, ж. 1) Невеличкий гумовий чи металевий предмет із вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері. Державна печатка. Гербова печатка. 2) Відтиск цих знаків на сургучі, воску і т. ін. або відбиток на папері, що засвідчує правильність, чинністьдокумента або забезпечує цілість, недоторканість чого-небудь. 3) чого і з означ., перен. Те саме, що відбиток 6).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Печатати

Печать

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Печатка — спеціальний інструмент (невеликий гумовий чи металевий предмет), призначений для відбитку зображення, а також отриманий за його допомогою відбиток (відтиск) на папері, воску, пластиліні та інших матеріалах. Ставиться на документах чи упаковці, використовується для посвідчення справжності підпису або цілого документу. Якщо відбиток зроблений як рельєф за допомогою сильного тиску на папір та має в місцях дотику печатки ущільнення - це суха (тиснена) печатка. В інших випадках використовується рідка або зріджена речовина як чорнило, віск, зазвичай кольору, що відрізняється від кольору паперу - мокра печатка. Нерідко виготовляють і використовують печатку у вигляді власноручного підпису, яку називають факсиміле. • Гербова печатка — це печатка, що має в центрі кліше друку дзеркальне відображення Державного герба країни, що засвідчує підпис посадових осіб, яким делеговано право підпису документів по напрямах їх діяльності. Бувши встановленою на персні, печатка називаеться перстнем-печаткою. З юридичною метою визначення печатки можуть розширювати включивши штампи і навіть написання спеціальних слів (наприклад, «seal» або «L.S.» в американському законодавстві). Вивченням печаток займається допоміжна історична дисципліна сфрагістика.