Відмінності між версіями «Д'адже́ж»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показані 4 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет східних мов]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет східних мов]]
Рядок 7: Рядок 11:
  
 
== Сучасні словники ==
 
== Сучасні словники ==
'''Слово:''' ґабелковий
+
'''Слово:''' Д’адже́ж
  
 
'''Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка:'''   
 
'''Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка:'''   
Ґабелковий той, що стосується ґабелка; податковий, пов’язаний зі збором (податком).
+
Д’адже́ж вигук, що вживається для підсилення висловлювання; відповідає значенням «адже ж», «та ж бо».
  
 
'''Сучасне значення:'''   
 
'''Сучасне значення:'''   
Слово «ґабелковий» у сучасній українській мові не є активновживаним і має історичний характер. Використовується для позначення явищ або понять, пов’язаних із податками чи зборами, переважно в історичному контексті.
+
У сучасній українській мові ця форма не використовується як нормативна і належить до застарілих або діалектних варіантів. Її відповідником є сполучення «адже ж», яке виконує підсилювальну функцію у висловлюванні.
  
 
'''Інтерпретація:'''   
 
'''Інтерпретація:'''   
Слово відображає адміністративно-економічні реалії минулих епох, коли податки (ґабелки) були важливою складовою суспільного устрою. У сучасному сприйнятті може асоціюватися з системою оподаткування та державними зборами.
+
Слово «д’аджеж» відображає живе розмовне мовлення минулих епох, де емоційність і підсилення вислову передавалися через злиті форми слів. У сучасній мові його функцію перебрали нормативні конструкції, однак воно демонструє історичну варіативність мовних форм.
  
 
== Етимологія ==
 
== Етимологія ==
Слово «ґабелковий» походить від іменника «ґабелок» — назви податку або збору. Ймовірно, має іншомовне походження (пор. польс. ''gabela'' — податок).
+
Форма виникла внаслідок злиття часток «та», «адже» і «ж», що в усному мовленні могли редукуватися і фонетично змінюватися.
  
 
== Вживання ==
 
== Вживання ==
У сучасній мові слово практично не використовується у повсякденному спілкуванні, але може траплятися в історичних текстах або наукових працях.
+
Слово трапляється у старих текстах, діалектному мовленні або при відтворенні історичного колориту. У сучасному стандарті не вживається.
 
+
== Ілюстрації ==
+
[[Файл:Old tax document.jpg|міні|Історичні документи, пов’язані з податками]]
+
[[Файл:Medieval market tax.jpg|міні|Збір податків у минулі епохи]]
+
  
 
== Медіа ==
 
== Медіа ==
<youtube>3r6z8YkYk5Q</youtube>
+
<youtube>G6l8l3tE9Fg</youtube>
  
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
* [[Податок]]
+
* [[Адже]]
* [[Збір (економіка)]]
+
* [[Частка (мовознавство)]]
  
 
== Джерела та література ==
 
== Джерела та література ==

Поточна версія на 10:05, 20 квітня 2026

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Сучасні словники

Слово: Д’адже́ж

Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: Д’адже́ж — вигук, що вживається для підсилення висловлювання; відповідає значенням «адже ж», «та ж бо».

Сучасне значення: У сучасній українській мові ця форма не використовується як нормативна і належить до застарілих або діалектних варіантів. Її відповідником є сполучення «адже ж», яке виконує підсилювальну функцію у висловлюванні.

Інтерпретація: Слово «д’аджеж» відображає живе розмовне мовлення минулих епох, де емоційність і підсилення вислову передавалися через злиті форми слів. У сучасній мові його функцію перебрали нормативні конструкції, однак воно демонструє історичну варіативність мовних форм.

Етимологія

Форма виникла внаслідок злиття часток «та», «адже» і «ж», що в усному мовленні могли редукуватися і фонетично змінюватися.

Вживання

Слово трапляється у старих текстах, діалектному мовленні або при відтворенні історичного колориту. У сучасному стандарті не вживається.

Медіа

<youtube>G6l8l3tE9Fg</youtube>

Див. також

Джерела та література

  • Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
  • Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/

Зовнішні посилання