Відмінності між версіями «Хмарити»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хм1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хм1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хм2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хм2.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хм3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хм4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 17:47, 27 листопада 2024
Хмарити, -рить, хмаритися, -риться, гл. безл. Покрываться тучами. Ой хмариться, туманиться став дощ накрапати. Нп. Небо хмариться. Єв. Мт. XVI. 3. Куриться, хмариться, дощ буде. Грин. ІІІ. 384. Шуткують, а у мене в душі хмариться. Ком. Пр. № 435. Дивиться, мов би хмарить. Смотритъ сумрачно, мрачно. Кролев. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХМАРИТИ, рю, риш, недок. 1. тільки 3 ос., неперех., безос. Ставати хмарним, укриватися хмарами. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися. Справді, наче хмарило звідтіль (Вовчок, І, 1955, 333); Так було душно, що аж уночі приходилось умиватись та віялом обмахуватись; тепер все хмарить і парить, і вітром пекучим несе, але дощу нема (Л. Укр., V, 1956, 54). 2. перех., перен., розм. Робити кого-, що-небудь похмурим, невеселим. Стежила [Марися] за його натхненною грою, за такою багатою гамою почуттів, що під час концерту то хмарили, то осявали бліде одухотворене обличчя її вихованця (Гончар, Бригантина, 1973, 118); // Надавати своєму обличчю, чолу похмурого, невеселого, стурбованого чи гнівного виразу. - Цить, розрюмсалась,- старий хмарить чоло (Стельмах, І, 1962, 242).
Ілюстрації
|
|
|
|
