Відмінності між версіями «Палати»
(Створена сторінка: '''Пала́ти, -ла́ю, -єш, '''''гл. ''1) Пылать. ''Круг неї полум’я палало. ''Котл. Ен. І. 38. ''Восковая с...) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Пала́ти, -ла́ю, -єш, '''''гл. ''1) Пылать. ''Круг неї полум’я палало. ''Котл. Ен. І. 38. ''Восковая свічка цілу ніч палала. ''Грин. III. 690. ''Лютим огнем, яростію палають без міри. ''Чуб. V. 448. 2) Пылать, страстно рваться. ''Він палає продати воли, а тут купця нема. ''Волч. у. 3) Очищать ошелушенное зерно (проса, ячменя, гречи) отъ шелухи или зерна подсолнечника отъ пустыхъ и пр. встряхивая ихъ особымъ образомъ въ корытцѣ, отчего легкія части отдѣляются въ верхній слой и отлетаютъ. Черниг. у. См. '''Опалати.''' | '''Пала́ти, -ла́ю, -єш, '''''гл. ''1) Пылать. ''Круг неї полум’я палало. ''Котл. Ен. І. 38. ''Восковая свічка цілу ніч палала. ''Грин. III. 690. ''Лютим огнем, яростію палають без міри. ''Чуб. V. 448. 2) Пылать, страстно рваться. ''Він палає продати воли, а тут купця нема. ''Волч. у. 3) Очищать ошелушенное зерно (проса, ячменя, гречи) отъ шелухи или зерна подсолнечника отъ пустыхъ и пр. встряхивая ихъ особымъ образомъ въ корытцѣ, отчего легкія части отдѣляются въ верхній слой и отлетаютъ. Черниг. у. См. '''Опалати.''' | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники == | ||
+ | |||
+ | === Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) === | ||
+ | |||
+ | 1. Знищуватися в сильному вогні, зазнавати дії всепоглинаючого вогню. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола (Іван Котляревський, I, 1952, 103); Далеко під горами ревіли гармати, палали села, а чорний дим розтягався змієм по синьому небі (Василь Стефаник, I, 1949, 192); Горіли поля, палав хліб (Олександр Довженко, III, 1960, 24); | ||
+ | // Горіти, даючи велике полум'я, сильне світло або виділяючи багато жару. Біля підніжжя пагорбів палали багаття (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 496); Полум'я в неї [німфи] велике палало на вогнищі, й запах Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому Острові линув (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 98); Палає буйним полум'ям піч, раз у раз з'являється на яскравому тлі вогню знайома постать: сестра! (Олесь Гончар, II, 1959, 140); У кузні палає горно, Навіть іскри летять над полем (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 59); * У порівняннях. Місяць світив уповні, зорі наче палали — одна зоря поломніш від другої (Марко Вовчок,. I, 1955, 292); | ||
+ | // безос. Три дні й три ночі, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний, IV, 1955, 248); У печі палає, як у гуті (Марко Вовчок, I, 1955, 124). | ||
+ | 2. чим і без додатка. Давати або випромінювати яскраве світло; світитися. Сонце височенько уже. Мигтить, палає у небі (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 127); Довго ще палав маяк живим вогнем, і багряні відблиски гойдалися на воді... (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 34); В театрі столичному люстра палає (Степан Олійник, Вибр., 1957, 92); | ||
+ | // Бути яскраво освітленим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає [зустрічає] (Тарас Шевченко, I, 1963, 238); Ясна зала вся світлом палає (Леся Українка, I, 1951, 348); Місто палало електричними вогнями (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 27); | ||
+ | // перен. Виділятися яскравим кольором, забарвленням (звичайно червоним). Між зеленим морем листу на дереві подекуди визирали, як сивина в голові, пожовклі листочки; на рові од поля палав уже кущ глоду (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 28); Якраз тоді маки цвіли, розквітали — На схилах жаріли, у долах палали (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 157); Три свіжі краплі. кров'яні В коня палають на копиті (Євген Фомін, Вибр., 1958, 194). | ||
+ | 3. перен. Бути у пропасному жару (перев. від хвороби). Тільки тепер вона почула, що всі кістки в неї болять, а голова палає, мов хоче розскочитися з болю (Борис Грінченко, I, 1963, 269); В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 57). | ||
+ | 4. перен. Дуже червоніти, ставати гарячим від приливу крові. Очі її блищали ще дужче, ніж звичайно, лице палало від швидкого ходу і внутрішнього зворушення (Іван Франко, VII, 1951, 92); Вуха в Векіра палали, як жар, голос тремтів од обурення, і в очах стали сльози (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 161); Ларині щоки палали, і вона радісно посміхалась чомусь уві сні (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 97). | ||
+ | 5. чим, від (од) чого і без додатка, перен. Бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, з пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терен-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний, і не поверне його, а сам аж пала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156); Він аж палав тепер від нетерпіння побачити Ніну (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 346); Розчинилися навстіж, як від вибуху, двері, і дівчина, палаючи гнівом і збудженням, з'явилася на порозі (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 172); | ||
+ | // Виражати сильне пристрасне почуття (про очі, погляд, обличчя і т. ін.). Я бачу, погляд твій палає від погорди (Леся Українка, IV, 1954, 83); Управитель помітив, як палають у хлопця очі, коли він дивиться на живописні роботи (Оксана Іваненко, Тарас шляхи, 1954, 63); Дідусь, це ти мені тоді про Гарібальді й Віолетту розповідає. Слова прості пливли. Неначе у поета, палав твій зір... (Володимир Сосюра, II, 1958, 353). | ||
+ | ♦ Серце (душа, кров і т. ін.) палає в кого і без додатка — хтось переживає сильне почуття, пристрасть і т. ін. Я відчуваю, що серце палає, пломеніє, хочеться одного: щоб повторився, щоб був вічним той сон (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 188); Серце в його [Чіпки] вило; душа палала... (Панас Мирний, I, 1949, 305); Ясним вогнем мої палають груди, — Тебе в душі, як чайку окрилю (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 146). | ||
+ | 6. перен. Проходити бурхливо, навально (про бій, битву, війну і т. ін.). Бій палав, як грізна блискавка, Аж здригавсь від вибухів Дунай (Юрій Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 21. | ||
+ | === "Словопедія" Українсько-російський словник === | ||
+ | ПАЛАТИ | ||
+ | I сущ. | ||
+ | палаты, хоромы | ||
+ | приймальна палата — приёмный покой | ||
+ | - розуму палата | ||
+ | II гл. | ||
+ | пылать; гореть | ||
+ | - палати гнівом | ||
+ | - палати коханням | ||
+ | |||
+ | ==="Словопедія" Архітектура і монументальне мистецтво === | ||
+ | ПАЛАТИ | ||
+ | (лат. — чертог) | ||
+ | Муроване житло з великою кількістю приміщень, інколи кількаповерхове. Будувалося у давньоруські часи (порівн. хороми). | ||
+ | |||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | === Українська-англійська Словник=== | ||
+ | Переклад на англійську: | ||
+ | burn | ||
+ | (verb, noun ) | ||
+ | Автоматичний переклад: | ||
+ | Chamber | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Палати.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Палати2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Палати3.jpg|x140px]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
+ | |||
[[Категорія:Па]] | [[Категорія:Па]] |
Поточна версія на 23:01, 15 листопада 2015
Пала́ти, -ла́ю, -єш, гл. 1) Пылать. Круг неї полум’я палало. Котл. Ен. І. 38. Восковая свічка цілу ніч палала. Грин. III. 690. Лютим огнем, яростію палають без міри. Чуб. V. 448. 2) Пылать, страстно рваться. Він палає продати воли, а тут купця нема. Волч. у. 3) Очищать ошелушенное зерно (проса, ячменя, гречи) отъ шелухи или зерна подсолнечника отъ пустыхъ и пр. встряхивая ихъ особымъ образомъ въ корытцѣ, отчего легкія части отдѣляются въ верхній слой и отлетаютъ. Черниг. у. См. Опалати.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Знищуватися в сильному вогні, зазнавати дії всепоглинаючого вогню. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола (Іван Котляревський, I, 1952, 103); Далеко під горами ревіли гармати, палали села, а чорний дим розтягався змієм по синьому небі (Василь Стефаник, I, 1949, 192); Горіли поля, палав хліб (Олександр Довженко, III, 1960, 24); // Горіти, даючи велике полум'я, сильне світло або виділяючи багато жару. Біля підніжжя пагорбів палали багаття (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 496); Полум'я в неї [німфи] велике палало на вогнищі, й запах Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому Острові линув (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 98); Палає буйним полум'ям піч, раз у раз з'являється на яскравому тлі вогню знайома постать: сестра! (Олесь Гончар, II, 1959, 140); У кузні палає горно, Навіть іскри летять над полем (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 59); * У порівняннях. Місяць світив уповні, зорі наче палали — одна зоря поломніш від другої (Марко Вовчок,. I, 1955, 292); // безос. Три дні й три ночі, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний, IV, 1955, 248); У печі палає, як у гуті (Марко Вовчок, I, 1955, 124). 2. чим і без додатка. Давати або випромінювати яскраве світло; світитися. Сонце височенько уже. Мигтить, палає у небі (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 127); Довго ще палав маяк живим вогнем, і багряні відблиски гойдалися на воді... (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 34); В театрі столичному люстра палає (Степан Олійник, Вибр., 1957, 92); // Бути яскраво освітленим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає [зустрічає] (Тарас Шевченко, I, 1963, 238); Ясна зала вся світлом палає (Леся Українка, I, 1951, 348); Місто палало електричними вогнями (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 27); // перен. Виділятися яскравим кольором, забарвленням (звичайно червоним). Між зеленим морем листу на дереві подекуди визирали, як сивина в голові, пожовклі листочки; на рові од поля палав уже кущ глоду (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 28); Якраз тоді маки цвіли, розквітали — На схилах жаріли, у долах палали (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 157); Три свіжі краплі. кров'яні В коня палають на копиті (Євген Фомін, Вибр., 1958, 194). 3. перен. Бути у пропасному жару (перев. від хвороби). Тільки тепер вона почула, що всі кістки в неї болять, а голова палає, мов хоче розскочитися з болю (Борис Грінченко, I, 1963, 269); В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 57). 4. перен. Дуже червоніти, ставати гарячим від приливу крові. Очі її блищали ще дужче, ніж звичайно, лице палало від швидкого ходу і внутрішнього зворушення (Іван Франко, VII, 1951, 92); Вуха в Векіра палали, як жар, голос тремтів од обурення, і в очах стали сльози (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 161); Ларині щоки палали, і вона радісно посміхалась чомусь уві сні (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 97). 5. чим, від (од) чого і без додатка, перен. Бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, з пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терен-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний, і не поверне його, а сам аж пала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156); Він аж палав тепер від нетерпіння побачити Ніну (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 346); Розчинилися навстіж, як від вибуху, двері, і дівчина, палаючи гнівом і збудженням, з'явилася на порозі (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 172); // Виражати сильне пристрасне почуття (про очі, погляд, обличчя і т. ін.). Я бачу, погляд твій палає від погорди (Леся Українка, IV, 1954, 83); Управитель помітив, як палають у хлопця очі, коли він дивиться на живописні роботи (Оксана Іваненко, Тарас шляхи, 1954, 63); Дідусь, це ти мені тоді про Гарібальді й Віолетту розповідає. Слова прості пливли. Неначе у поета, палав твій зір... (Володимир Сосюра, II, 1958, 353). ♦ Серце (душа, кров і т. ін.) палає в кого і без додатка — хтось переживає сильне почуття, пристрасть і т. ін. Я відчуваю, що серце палає, пломеніє, хочеться одного: щоб повторився, щоб був вічним той сон (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 188); Серце в його [Чіпки] вило; душа палала... (Панас Мирний, I, 1949, 305); Ясним вогнем мої палають груди, — Тебе в душі, як чайку окрилю (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 146). 6. перен. Проходити бурхливо, навально (про бій, битву, війну і т. ін.). Бій палав, як грізна блискавка, Аж здригавсь від вибухів Дунай (Юрій Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 21.
"Словопедія" Українсько-російський словник
ПАЛАТИ I сущ. палаты, хоромы приймальна палата — приёмный покой - розуму палата II гл. пылать; гореть - палати гнівом - палати коханням
"Словопедія" Архітектура і монументальне мистецтво
ПАЛАТИ (лат. — чертог) Муроване житло з великою кількістю приміщень, інколи кількаповерхове. Будувалося у давньоруські часи (порівн. хороми).
Іноземні словники
Українська-англійська Словник
Переклад на англійську: burn (verb, noun ) Автоматичний переклад: Chamber