Відмінності між версіями «Осміювати»
(Створена сторінка: '''Осміювати, -юю, -єш, '''сов. в. '''осмія́ти, -мію́, -є́ш, '''''гл. ''Осмѣивать, осмѣять. ''Осміяли по...) |
(→Джерела та література) |
||
(не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Осміювати, -юю, -єш, '''сов. в. '''осмія́ти, -мію́, -є́ш, '''''гл. ''Осмѣивать, осмѣять. ''Осміяли подруженьки подругу свою. ''Шевч. | '''Осміювати, -юю, -єш, '''сов. в. '''осмія́ти, -мію́, -є́ш, '''''гл. ''Осмѣивать, осмѣять. ''Осміяли подруженьки подругу свою. ''Шевч. | ||
[[Категорія:Ос]] | [[Категорія:Ос]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | |||
+ | 1'''ОСМІ́ЮВАТИ''', юю, юєш, недок., ОСМІЯ́ТИ, ію, ієш, док., перех. Те саме, що висміювати. Ми осміюємо і повинні осміювати мізерну національну гризню і національне торгашество націй.. (Ленін, 30, 1972, 109); Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звіряк, над миром глузував (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 150); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує (Тарас Шевченко, II, 1963, 407). | ||
+ | |||
+ | 2'''СМІЯТИСЯ''', сміюся, смієшся, недок. 1. Видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження і т. ін. Чутно з покоїв, як там сміються, говорять, жартують голосно (Вовчок, І, 1955, 265); - Ха-ха! - сміявся Іван (Коцюб., II, 1955, 346); Жарти слідували один за одним, все смішніші та дотепніші, всі сміялися (Тют., Вир, 1964, 87); Хтось вкидає дотеп, всім стає весело, і бійці сміються довго, вволю (Гончар, III, 1959, 33); * Образно. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Шевч., І, 1963, 48); Пливла у далеч біла павутина, І сміялось небо, як блакитний сад (Рильський, II, 1960, 83); // Уміти видавати сміх. Дитя вже сміється; // Веселитися, радіти, бути у веселому, радісному настрої. Росли у купочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. (Шевч., II, 1953, 343); // розм. Виражати веселий, радісний настрій і т. ін. (про очі, обличчя тощо). Її чорні коси були обвиті довкола голови, а чорні блискучі очі сміялися (Фр., І, 1955, 82); // Видавати, утворювати звуки, що нагадують сміх (про птахів, звірів). Вздовж греблі шуміли верби. Над ставом у кущах сміялися солов'ї (Головко, І, 1957, 69). | ||
+ | |||
+ | Крізь сльози сміятися див. сльоза; Сміятися - аж за живіт (животи) братися (взятися) див. живіт; Сміятися в кулак див. кулак; Сміятися на кутні [зуби] див. кутній; Сміятися сльозами - одночасно радіти й плакати. Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами. А я дивлюсь, поглядаю, Сміюся сльозами (Шевч., І, 1963, 76). | ||
+ | |||
+ | 3.'''ОСМІ́ЮВАТИ''' з кого - чого, рідко над ким - чим, кому, чому і без додатка. Насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін. Чужому лихові не смійся (Укр.. присл.., 1963, 34); Денис часто сміявся з Романа, що він слухає матері, усе ходить до церкви (Н.-Лев., VI, 1966, 316); Багатого губатого Дівчина шанує; Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує (Шевч., І, 1963, 12); Пішла [Марія] глухими вулицями низом поза левадами, щоб хоч люди не бачили та не сміялися: іде побита, некликана до чоловіка (Головко, II, 1957, 150). | ||
+ | |||
+ | В очі (у вічі) сміятися див. око1; Кури сміються - те саме, що Курям на сміх (див. кури). Корній іронічно посміхнувся й, силкуючись говорити басом, захрипів: - Не знаєте Платона? Він завжди вигадує таке, що часом кури сміються (Досв., Вибр., 1959, 255); Сміятися в душі з кого - чого, рідше над ким - чим - глузувати, кепкувати з кого-, чого-небудь, не виявляючи цього зовні. Відчуває [Михайло] себе зовсім безпорадним у житейській суєті, просто хлопчиськом перед цим, видно бувалим парубком, і сам з себе сміється в душі (Збан., Сеспель, 1961, 164); - Певне, сміється в душі надо мною, що так безнастанно говорю! (Март., Тв., 1954, 267). | ||
+ | |||
+ | 4. Говорити про що-небудь несерйозно, не зовсім розсудливо; ставитися до чогось легковажно. - Вони думають, що ти мати, - сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Тют., Вир, 1964, 519); - Цікаво, яке сьогодні зведення Інформбюро? .. А про нас передадуть? - У зведенні? Ти що - смієшся? Це... дрібний епізод (Гончар, III, 1959, 161). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:14123222223.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:7652432132.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:454653243.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:746354.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | [https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Словник] | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 15:50, 17 листопада 2019
Осміювати, -юю, -єш, сов. в. осмія́ти, -мію́, -є́ш, гл. Осмѣивать, осмѣять. Осміяли подруженьки подругу свою. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
1ОСМІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСМІЯ́ТИ, ію, ієш, док., перех. Те саме, що висміювати. Ми осміюємо і повинні осміювати мізерну національну гризню і національне торгашество націй.. (Ленін, 30, 1972, 109); Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звіряк, над миром глузував (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 150); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує (Тарас Шевченко, II, 1963, 407).
2СМІЯТИСЯ, сміюся, смієшся, недок. 1. Видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження і т. ін. Чутно з покоїв, як там сміються, говорять, жартують голосно (Вовчок, І, 1955, 265); - Ха-ха! - сміявся Іван (Коцюб., II, 1955, 346); Жарти слідували один за одним, все смішніші та дотепніші, всі сміялися (Тют., Вир, 1964, 87); Хтось вкидає дотеп, всім стає весело, і бійці сміються довго, вволю (Гончар, III, 1959, 33); * Образно. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Шевч., І, 1963, 48); Пливла у далеч біла павутина, І сміялось небо, як блакитний сад (Рильський, II, 1960, 83); // Уміти видавати сміх. Дитя вже сміється; // Веселитися, радіти, бути у веселому, радісному настрої. Росли у купочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. (Шевч., II, 1953, 343); // розм. Виражати веселий, радісний настрій і т. ін. (про очі, обличчя тощо). Її чорні коси були обвиті довкола голови, а чорні блискучі очі сміялися (Фр., І, 1955, 82); // Видавати, утворювати звуки, що нагадують сміх (про птахів, звірів). Вздовж греблі шуміли верби. Над ставом у кущах сміялися солов'ї (Головко, І, 1957, 69).
Крізь сльози сміятися див. сльоза; Сміятися - аж за живіт (животи) братися (взятися) див. живіт; Сміятися в кулак див. кулак; Сміятися на кутні [зуби] див. кутній; Сміятися сльозами - одночасно радіти й плакати. Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами. А я дивлюсь, поглядаю, Сміюся сльозами (Шевч., І, 1963, 76).
3.ОСМІ́ЮВАТИ з кого - чого, рідко над ким - чим, кому, чому і без додатка. Насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін. Чужому лихові не смійся (Укр.. присл.., 1963, 34); Денис часто сміявся з Романа, що він слухає матері, усе ходить до церкви (Н.-Лев., VI, 1966, 316); Багатого губатого Дівчина шанує; Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує (Шевч., І, 1963, 12); Пішла [Марія] глухими вулицями низом поза левадами, щоб хоч люди не бачили та не сміялися: іде побита, некликана до чоловіка (Головко, II, 1957, 150).
В очі (у вічі) сміятися див. око1; Кури сміються - те саме, що Курям на сміх (див. кури). Корній іронічно посміхнувся й, силкуючись говорити басом, захрипів: - Не знаєте Платона? Він завжди вигадує таке, що часом кури сміються (Досв., Вибр., 1959, 255); Сміятися в душі з кого - чого, рідше над ким - чим - глузувати, кепкувати з кого-, чого-небудь, не виявляючи цього зовні. Відчуває [Михайло] себе зовсім безпорадним у житейській суєті, просто хлопчиськом перед цим, видно бувалим парубком, і сам з себе сміється в душі (Збан., Сеспель, 1961, 164); - Певне, сміється в душі надо мною, що так безнастанно говорю! (Март., Тв., 1954, 267).
4. Говорити про що-небудь несерйозно, не зовсім розсудливо; ставитися до чогось легковажно. - Вони думають, що ти мати, - сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Тют., Вир, 1964, 519); - Цікаво, яке сьогодні зведення Інформбюро? .. А про нас передадуть? - У зведенні? Ти що - смієшся? Це... дрібний епізод (Гончар, III, 1959, 161).