Відмінності між версіями «Оріх»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Оріх, -ха, '''''м. ''1) Орѣхъ. ''Був оріх, а тепер свистун. ''Ном. № 1866. ''Соловійко на орісі, зозул...) |
|||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:96249969.jpg |міні]] | ||
| + | [[Файл:1908237.jpeg|міні]] | ||
'''Оріх, -ха, '''''м. ''1) Орѣхъ. ''Був оріх, а тепер свистун. ''Ном. № 1866. ''Соловійко на орісі, зозуленька на калині. ''Грин. III. 178. 2) ''мн. ''— '''болотяні, водяні, чортові'''. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. '''Орішок, орішенько. '''Чуб. V. 11. | '''Оріх, -ха, '''''м. ''1) Орѣхъ. ''Був оріх, а тепер свистун. ''Ном. № 1866. ''Соловійко на орісі, зозуленька на калині. ''Грин. III. 178. 2) ''мн. ''— '''болотяні, водяні, чортові'''. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. '''Орішок, орішенько. '''Чуб. V. 11. | ||
[[Категорія:Ор]] | [[Категорія:Ор]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ОРІХ, а, чол., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Павло Тичина, I, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка, III, 1952, 739). | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|qOSA6ZUS4HI}} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/ | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 16:17, 17 листопада 2016
Оріх, -ха, м. 1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Соловійко на орісі, зозуленька на калині. Грин. III. 178. 2) мн. — болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. Орішок, орішенько. Чуб. V. 11.
Сучасні словники
ОРІХ, а, чол., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Павло Тичина, I, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка, III, 1952, 739).
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974.
