Відмінності між версіями «Зленути»
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Злену́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''= '''Злинути. '''''Там козак приленув, з коня вже зленув. ''Федьк. І. 67. | '''Злену́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''= '''Злинути. '''''Там козак приленув, з коня вже зленув. ''Федьк. І. 67. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Зл]] |
==Іноземні словники== | ==Іноземні словники== | ||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
3. ''Летячи, плавно спускатися куди-небудь''. Злинуло нічної пори [янголятко].. та й ну ж шкоду робити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 462); Із неба злинув Серафим зорею, Наметом засіяли крила білі (Леся Українка, I, 1951, 420); | 3. ''Летячи, плавно спускатися куди-небудь''. Злинуло нічної пори [янголятко].. та й ну ж шкоду робити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 462); Із неба злинув Серафим зорею, Наметом засіяли крила білі (Леся Українка, I, 1951, 420); | ||
// перен. З'являтися несподівано, раптово. — Раю мій прекрасний! радощі мої! — промовив Улас і почутив, що на його серце злинуло щастя, злинула любов, солодка, пахуча, як південна рожа (Нечуй-Левицький, III, 1956, 301). | // перен. З'являтися несподівано, раптово. — Раю мій прекрасний! радощі мої! — промовив Улас і почутив, що на його серце злинуло щастя, злинула любов, солодка, пахуча, як південна рожа (Нечуй-Левицький, III, 1956, 301). | ||
| + | |||
===[https://uk.worldwidedictionary.org/ Всесвітній словник української мови]=== | ===[https://uk.worldwidedictionary.org/ Всесвітній словник української мови]=== | ||
| Рядок 36: | Рядок 37: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Злинути200424.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Злинути200424.jpeg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Злинути_2_200424.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Злинути_2_200424.jpg|x140px]] | ||
| − | |||
| − | |||
|} | |} | ||
| Рядок 49: | Рядок 48: | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] |
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет української філології, культури і мистецтва]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Слова 2024 року]] |
Поточна версія на 16:07, 20 квітня 2024
Злену́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Злинути. Там козак приленув, з коня вже зленув. Федьк. І. 67.
Зміст
Іноземні словники
Українсько-англійський словник
Злинути:
- to fly up (wards),(пта́ха) to take wing;
- to fly away
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови в 11 томах
1. Злітати, підніматися вгору, в повітря. Голубок злинув під небо та й прилетів додому (Українські народні казки, 1951, 78); Ой злетів він попід хмари, злинув вище хмар, Дивувались тому диву люди (Максим Рильський, III, 1961, 210); * Образно. Гості підхопили пісню. Срібний дискант Мілі злинув над чоловічими й жіночими голосами (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 100);
// Злітаючи, покидати яке-небудь місце. Очерет гнучкий шелеснув Геть понад водою; Пташка свиснула у йому Й злинула (Борис Грінченко, I, 1963, 29); З-під дуба повільно злинули качки, полетіли низом над водяною рівниною (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 101).
2. Переставати існувати; зникати. За ніччю ранок настає, Злинає чорна хмара (Павло Грабовський, I, 1959, 415);
// Проходити, минати. Чудова ніч тиха злинула, крилата, розвіявся запах, і зір блиск поблід (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 148).
♦ Злинути в повітря — вибухнути. Кинула [Орися] факлю [факел] в бочку з порохом... Сяйнула блискавка, саме пекло розверзлося... «Орлине гніздо».. злинуло в повітря (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 92).
3. Летячи, плавно спускатися куди-небудь. Злинуло нічної пори [янголятко].. та й ну ж шкоду робити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 462); Із неба злинув Серафим зорею, Наметом засіяли крила білі (Леся Українка, I, 1951, 420); // перен. З'являтися несподівано, раптово. — Раю мій прекрасний! радощі мої! — промовив Улас і почутив, що на його серце злинуло щастя, злинула любов, солодка, пахуча, як південна рожа (Нечуй-Левицький, III, 1956, 301).
Всесвітній словник української мови
ЗЛІТА́ТИ (летячи, підніматися в повітря), ЗЛИНА́ТИ, ЗНІМА́ТИСЯ[ЗДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНО́СИТИСЯ, ЗРИНА́ТИ, ШУГА́ТИ (стрімко); ЗРИВА́ТИСЯ, ПОРИВА́ТИСЯ (раптово і швидко); СПУ́РХУВАТИ (перев. про птахів, метеликів і т. ін. - легко і швидко). - Док.: злеті́ти, зли́нути, зня́тися[здійня́тися], підня́тися[підійня́тися], піднести́ся, зри́нути, шугну́ти, шугону́ти, зірва́тися, порва́тися, спу́рхнути.
Зелена багва вигиналася під ногами, як спина хижого звіра, з-під неї чавкотіла іржава вода, а з купин злітали бекаси. Одного разу з шумом знялася чапля (Григорій Тютюнник); Ой, злетів він попід хмари, злинув вище хмар (М. Рильський); І в небо орел не зрина, Й орлиний не злунюєклич (Р. Братунь); Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Ю. Збанацький); Вода б’ється в береги, аж осока шумить, і пташки зграями зриваються з очеретів (Леся Українка); Грак злякавсь і порвався високо (Л. Боровиковський); Сполохані жайворонки спурхували перед самою машиною і свічками ішли кудись угору (О. Гончар).
Ілюстрації
|
|
