Відмінності між версіями «Виправдуватися»
(→Джерела та література) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | |||
ВИПРАВДОВУВАТИСЯ і ВИПРАВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИПРАВДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Доводити свою правоту, невинність. Оксен знав, що.. всі ті люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх і не допускати надалі, будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні (Тют., Вир, 1964, 27); Добре, щосьте мені по щирості написали про Вашу уразу проти мене: так завжди і краще і справедливіше, бо дає можливість обвинуваченому виправдатись (Л. Укр., V, 1956, 353); Шурубак водив сонними очима, намагався виправдатися: - Тут моєї вини хіба що на двадцять процентів (Донч., І, 1956, 452). | ВИПРАВДОВУВАТИСЯ і ВИПРАВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИПРАВДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Доводити свою правоту, невинність. Оксен знав, що.. всі ті люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх і не допускати надалі, будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні (Тют., Вир, 1964, 27); Добре, щосьте мені по щирості написали про Вашу уразу проти мене: так завжди і краще і справедливіше, бо дає можливість обвинуваченому виправдатись (Л. Укр., V, 1956, 353); Шурубак водив сонними очима, намагався виправдатися: - Тут моєї вини хіба що на двадцять процентів (Донч., І, 1956, 452). | ||
| Рядок 20: | Рядок 19: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | Приклади використання слова: | ||
| + | Ненадійні люди під цим упертим, наче тартановий бурав, поглядом починали дрібно виправдовуватися й казати те, що, на їхню думку, мало би сподобатися монархові (Єшклієв Володимир, Тінь попередника). | ||
| + | Він почав виправдовуватися й плести щось несвітське, а нам було не без утіхи дивитися, як пострілюють перелякано його малі, гострі оченята (Шевчук Валерій, Мор). | ||
| + | — Ти не так і сильно бурмотів , — почав виправдовуватися Рон (Ролінґ Джоан, Гаррі Поттер і орден Фенікса) | ||
| + | — Ти гарно співав , — залізноокий, сьогодні в мендикантській рясі мінорита, не визнав за потрібне виправдовуватися чи вибачатися (Сапковський Анджей, Божі воїни). | ||
| + | — Не буду виправдовуватися … не буду , — промовив глухо (Федорів Роман, Єрусалим на горах). | ||
| + | На пропозицію Фйона різко відмовилася, почала виправдовуватися, але Лука перебив її, швидко попрощався, і вони розійшлися кожне в свій бік (Андрухович Софія, Старі люди). | ||
| + | Він почав виправдовуватися тим, що йому не вистачало тих кишенькових грошей, які вони йому давали (Джеймс Паттерсон, Виклик). | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Поточна версія на 10:43, 20 квітня 2024
Виправдуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. виправдатися, -даюся, -єшся и виправдитися, -джуся, -дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хотів ся виправдати. Вх. Лем. 398. Як не піймав його, то він там виправдиться. Новомоск. у.
Зміст
Сучасні словники
ВИПРАВДОВУВАТИСЯ і ВИПРАВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИПРАВДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Доводити свою правоту, невинність. Оксен знав, що.. всі ті люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх і не допускати надалі, будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні (Тют., Вир, 1964, 27); Добре, щосьте мені по щирості написали про Вашу уразу проти мене: так завжди і краще і справедливіше, бо дає можливість обвинуваченому виправдатись (Л. Укр., V, 1956, 353); Шурубак водив сонними очима, намагався виправдатися: - Тут моєї вини хіба що на двадцять процентів (Донч., І, 1956, 452). 2. тільки недок. Пояснювати свої вчинки, дії, наводити причини, які дають можливість, дозволяють вибачити. - Та ми, Василію Йвановичу, читаємо так собі, з нудьги, - виправдувались люди, - аби чимось час загаяти (Вас., І, 1959, 69); Голуб почав виправдуватись скрутою з кормами, але Бачура не слухав його (Чаб., Тече вода.., 1961, 165); Виправдувався господар, що нічим гостей частувати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523). 3. Виявлятися правильним, таким, що справджує, підтверджує що-небудь. Я сховався. Але розрахунок мій був точний. Він цілком виправдався. Отець Олександер з цікавістю посунув руку за грубу, намацав мою голову і витяг мене за чуба на світ (Мик., Кадильниця, 1959, 17).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Приклади використання слова: Ненадійні люди під цим упертим, наче тартановий бурав, поглядом починали дрібно виправдовуватися й казати те, що, на їхню думку, мало би сподобатися монархові (Єшклієв Володимир, Тінь попередника). Він почав виправдовуватися й плести щось несвітське, а нам було не без утіхи дивитися, як пострілюють перелякано його малі, гострі оченята (Шевчук Валерій, Мор). — Ти не так і сильно бурмотів , — почав виправдовуватися Рон (Ролінґ Джоан, Гаррі Поттер і орден Фенікса) — Ти гарно співав , — залізноокий, сьогодні в мендикантській рясі мінорита, не визнав за потрібне виправдовуватися чи вибачатися (Сапковський Анджей, Божі воїни). — Не буду виправдовуватися … не буду , — промовив глухо (Федорів Роман, Єрусалим на горах). На пропозицію Фйона різко відмовилася, почала виправдовуватися, але Лука перебив її, швидко попрощався, і вони розійшлися кожне в свій бік (Андрухович Софія, Старі люди). Він почав виправдовуватися тим, що йому не вистачало тих кишенькових грошей, які вони йому давали (Джеймс Паттерсон, Виклик).
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=шаделина
