Відмінності між версіями «Оник»
(Створена сторінка: '''О́ник, -ка, '''''м. ''Нуль. Кон. Ар. 2. Св. Л. 20. Категорія:Он) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''О́ник, -ка, '''''м. ''Нуль. Кон. Ар. 2. Св. Л. 20. | '''О́ник, -ка, '''''м. ''Нуль. Кон. Ар. 2. Св. Л. 20. | ||
[[Категорія:Он]] | [[Категорія:Он]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. Сполучає підрядне наслідкове речення з головним; так що. Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (Іван Котляревський, II, 1953, 5); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 249); То Трясило йде, — аж земля гуде (Володимир Сосюра, I, 1957, 369). | ||
| + | |||
| + | 2. Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; а, а тим часом. Я думала, що спить батько, Аж він умирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 535). | ||
| + | |||
| + | 3. Сполучає підрядне речення часу з головним; доти... поки, поки. Носив вовк козу, аж і вовка понесли (Номис, 1864, № 4092); Редакція.. журналу.., певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає (Леся Українка, V, 1956, 296); Треба було лиш сердитись і чекати, аж лихо порозносить дітиськів (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 55). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | http://wiki.kubg.edu.ua/images/thumb/3/37/%D0%92%D1%96%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%80%D0%B8%2C_%D0%B2%D1%96%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B1%D1%83%D0%B9%D0%BD%D1%96_%28%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0-1%29.jpg/800px-%D0%92%D1%96%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%80%D0%B8%2C_%D0%B2%D1%96%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B1%D1%83%D0%B9%D0%BD%D1%96_%28%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0-1%29.jpg | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube | awQcQrLpUTM}} | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 23. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 04:13, 25 листопада 2018
О́ник, -ка, м. Нуль. Кон. Ар. 2. Св. Л. 20.
Сучасні словники
1. Сполучає підрядне наслідкове речення з головним; так що. Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (Іван Котляревський, II, 1953, 5); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 249); То Трясило йде, — аж земля гуде (Володимир Сосюра, I, 1957, 369).
2. Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; а, а тим часом. Я думала, що спить батько, Аж він умирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 535).
3. Сполучає підрядне речення часу з головним; доти... поки, поки. Носив вовк козу, аж і вовка понесли (Номис, 1864, № 4092); Редакція.. журналу.., певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає (Леся Українка, V, 1956, 296); Треба було лиш сердитись і чекати, аж лихо порозносить дітиськів (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 55).
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 23.
