Відмінності між версіями «Кужілка»

Поточна версія на 08:28, 24 квітня 2024

Кужілка, -ки, ж. 1) = Кужівка. Части кужілки: шестикъ — стебло, вставляется въ кружок или хрест (накрестъ сбитые два деревян. бруска); верхняя часть стебла называется шпеньок; она болѣе тонкая и кужіль сперва навертывается на трубочку, а затѣмъ эта трубочка надѣвается на шпеньок. Черниг. у. Оддай людям жінку, а сам труби в кужілку. Ном. № 4753. 2) Пѣсня при пряденіи? Не їж мене, вовчикубратіку, тут, лучче сідай на мене, то я тобі кужілки заспіваю. Рудч. Ск. І. 8. Ум. Кужілочка. Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенечко. Рудч. Ск. II. 33. Нехай вона ранесенько не встає, кужілочки густенько не в’є. Чуб. V. 800.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КУ́ЖІ́ЛЬ «прядиво, або вовна, намотані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]» псл. *kǫželь, очевидно, утворене внаслідок контамінації *krǫželь (‹*krǫgь «круг») і kǫdělь «куделя»; зіставляється також з лит. káugė «копиця сіна», лтс. kàudze «копиця, стіжок» і виводиться від іє. *keu-g- «гнути, вертіти» (Schuster-Šewc 744); пов’язання з двн. kugel «ціпок з кулькоподібним ґудзиком на кінці» (Machek ESJČ 310; Holub–Kop 195; Holub–Lyer 275), з нвн. Kunkel «прядка» або з дісл. kongull «жмуток» (Mikkola Berühr. 131; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 64–65), а також пояснення слова як звуконаслідувального (Skok II 250) сумнівні; р. [ку́жель] «кужіль», бр. ку́жаль «кужіль; чесаний льон; тонке полотно», ч. kužel «конус; дерев’яний валок прядки; кужівка», слц. kužel’ «тс.», вл. нл. kužoł «вир», болг. къ́жел «кужівка; дерев’яний валок у прядці; куделя; конусоподібна гірська верховина», схв. ст. kuželj «куделя», слн. kožélj «кужівка; дерев’яний валок у прядці»

КУЖІ́ЛКА див. кужівка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання