Відмінності між версіями «Відвикати»
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
[[Категорія: Слова 2024 року]] | [[Категорія: Слова 2024 року]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
| − | |||
Поточна версія на 07:33, 24 квітня 2024
Відвикати, -каю, -єш, сов. в. відвикнути, -ну, -неш, гл. Отвыкать, отвыкнуть.
Зміст
Сучасні словники
Зі словника української мови ВІДВИКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВИКНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. - А я тобі, Григорію, раджу:.. Від беззаконня пора відвикати (Гончар, Тронка, 1963, 94); Живучи в городі, він так одвик од сього простору польового, од сього повітря свіжого, що він, наче зачарований, ішов... (Мирний, IV, 1955, 212); - За час дванадцятилітньої військової служби відвик я від праці на ріллі (Фр., II, 1950, 273); Хвилюватись одвик, Хоч робота складна (Воронько, Три покоління, 1950, 10); // від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого-небудь. - Від такої думки я став відвикати від тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 333); Ти пишеш, що ти одвикла од мене (Коцюб., III, 1956, 190).
Зі словника синонімів української мови ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! — А я, брат, відучився! — хвалиться майор (Н. Тихий).
Ілюстрації
|
|
