Відмінності між версіями «Поперенюхувати»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
2. Відчути нестачу повітря від напливу якогось гострого почуття, сміху, плачу і т. ін. Віктор від несподіванки та подиву аж поперхнувсь. Через те і не встиг нічого спитати (Головко, І, 1957, 459); Парубок.. дивиться на Плачинду і, коли той поперхнувся злістю, удавано, з зітханням відповідає: - Хоч лайте, хоч не лайте, а печінку бережіть (Стельмах, І, 1962, 26); Академік посміхнувся, а Пилип Пилипович навіть поперхнувся від сміху (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 194). | 2. Відчути нестачу повітря від напливу якогось гострого почуття, сміху, плачу і т. ін. Віктор від несподіванки та подиву аж поперхнувсь. Через те і не встиг нічого спитати (Головко, І, 1957, 459); Парубок.. дивиться на Плачинду і, коли той поперхнувся злістю, удавано, з зітханням відповідає: - Хоч лайте, хоч не лайте, а печінку бережіть (Стельмах, І, 1962, 26); Академік посміхнувся, а Пилип Пилипович навіть поперхнувся від сміху (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 194). | ||
| + | [[Файл:Dog Nose.jpg|обрамити|поперенюхувати]] | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Поточна версія на 09:37, 19 квітня 2024
Поперенюхувати, -хую, -єш, гл. Перенюхать (во множествѣ).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ПОПЕРХНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Задихнувшись, закашлятися від попадання їжі, води і т. ін. в дихальне горло. Голосне кахикання почулося з краю довгого столу. Це поперхнувся борщем майстер Лелека (Донч., І, 1956, 79); Садовський поперхнувся рибою і артистично закашляв (Сміл., Пов. і опов., 1949, 64); Йонька поперхнувся димом (Тют., Вир, 1964, 442); «Кхи-кхи!» поперхнувся дід їдким димом самосаду (Вол., Самоцвіти, 1952, 20); * Образно. Кулемет поперхнувся, закашлявся і замовк (Трип., Дорога.., 1945, 63).
2. Відчути нестачу повітря від напливу якогось гострого почуття, сміху, плачу і т. ін. Віктор від несподіванки та подиву аж поперхнувсь. Через те і не встиг нічого спитати (Головко, І, 1957, 459); Парубок.. дивиться на Плачинду і, коли той поперхнувся злістю, удавано, з зітханням відповідає: - Хоч лайте, хоч не лайте, а печінку бережіть (Стельмах, І, 1962, 26); Академік посміхнувся, а Пилип Пилипович навіть поперхнувся від сміху (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 194).
