Відмінності між версіями «Культурник»

Поточна версія на 22:30, 18 квітня 2024

Культурник, -ка, м. Распространитель культуры; культурный человѣкъ. Забудь навіки путь хижацтва скверний і до сем’ї культурників вертайся. К. ХП. 73.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках:

-КУЛЬТУРНИК, а, ч. 1. Прихильник культурництва. - Треба б нам поговорити про.. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили «культурниками» (Н.-Лев., І, 1956, 621); Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст.] ділилася на «політиків» і «культурників» (Сам., II, 1958, 391); Показано Потурайчина [у повісті Л. Мартовича «Забобон»] тільки як культурника, що обстоює потребу організації читальні, кооперативу тощо (Іст. укр. літ., І, 1954, 687).

-КУЛЬТУ́РНИК а, ч. іст. Прихильник культурництва. Приклади – Треба б нам поговорити про .. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили “культурниками”. (І. Нечуй-Левицький) Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст.] ділилася на “політиків” і “культурників”. (В. Самійленко) Сільський культурник, що з марксівської науки твердо засвоїв конечність економічних передумов, прокинувся в ньому цілком. (В. Підмогильний) Наші культурники до Німеччини їздять. (М. Хвильовий) розм. Те саме, що культпрацівни́к. Приклади Читав він про історію землі та про зорі; читав довго й нудно, й багато робітників до кінця лекції встигало добре подрімати. За кілька день [днів] культурник од'їздив додому, й Векша заохотився його одвезти. (М. Івченко) Санаторний культурник влаштував екскурсію до Желєзноводська. (О. Десняк) Культурник беззвучно розкривав і закривав рота, ніби витягнена з води риба, щось намагався відповісти, але слова не йшли з його вуст. (І. Волошин)

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Слово "культура" це запозичення з німецької мови; нім. Kultúr походить від лат. cultūra «обробіток, догляд; землеробство; виховання, освіта, розвиток; поклоніння, шанування», пов’язаного з colo «турбуюсь; шаную; поважаю; обробляю, вирощую»; р. бр. культура, п. ч. вл. нл. kultura, слц. слн. kultúra, болг. м. схв. култу́ра;

Фонетичні та словотвірні варіанти: -безкульту́р'я; -культу́рник «прихильник культурництва; культпрацівник у будинку відпочинку, санаторії та ін.»; -культу́рництво.

Джерела та література

Зовнішні посилання

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA

https://goroh.pp.ua/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA