Відмінності між версіями «Окликати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Оклика́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''окликну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Оглашать, огласить, провоз...) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Оклика́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''окликну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить. | '''Оклика́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''окликну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить. | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ОКЛИКАТИ, аю, аєш, недок., ОКЛИКНУТИ, ну, неш, док. | ||
| + | 1. перех. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу. — Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид (Панас Мирний, III, 1954, 237); Мама, окликаючи Юру, пройшла до кухні (Юрій Смолич, II, 1958, 77); Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навіть (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 77). | ||
| + | 2. неперех., церк. Оголошувати, оглашати. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 664. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:none-39122705.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вы-знаете-вы-е-ает-меня-хотеть-крикнуть-58253780.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:14841110-иллюстрация-девочка-и-крикнуть-на-белом-фоне.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
[[Категорія:Ок]] | [[Категорія:Ок]] | ||
Поточна версія на 00:10, 5 грудня 2016
Оклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. окликну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОКЛИКАТИ, аю, аєш, недок., ОКЛИКНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу. — Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид (Панас Мирний, III, 1954, 237); Мама, окликаючи Юру, пройшла до кухні (Юрій Смолич, II, 1958, 77); Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навіть (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 77). 2. неперех., церк. Оголошувати, оглашати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 664.
Ілюстрації
|
|
|
