Відмінності між версіями «Руб»
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
| − | |||
| − | == | + | ==Іншими мовами== |
| + | |||
| + | '''РУБ''' (англійською) - ''rib'' (гострий край, ребро, руб); | ||
| + | '''РУБ''' (французькою) - '''roubles''' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
https://sum.in.ua/s/rub | https://sum.in.ua/s/rub | ||
| + | https://www.deepl.com/uk/translator#uk/en/%D0%A0%D1%83%D0%B1 | ||
| − | |||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і | + | [[Категорія:Слова 2024 року]] |
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] | |
| − | сучасність/Факультет української філології, культури і | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет української філології, культури і мистецтва]] |
Поточна версія на 10:47, 19 квітня 2024
І. Руб, -ба, м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. На руби надіти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. І. 260. Рубом поставити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, як то кажуть, всяку копійку рубом. Сим. 231. Ум. Рубчик.
ІІ. Руб, -бля, м. = II. Рубель. У людей шаг скаче, а в скупого руб плаче. Ном. № 4668. Не май сто рублів, а май сто друзів. Ном. № 9512. Ум. Рублик.
Сучасні словники
1. РУБ - Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); Рубом великої незграбної руки красномовно розгладив [дід] вуса — ніби йому вже піднесли виповнену чарку (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 6).
2. РУБ - рідко. Шов на тканині; рубець. ♦ [І] руба сухого не зосталося (не осталося, не залишилося) на кому — хтось зовсім змок. І руба сухого на йому не осталось (Номис, 1864, № 579); Руб руба позиває (кличе) — про що-небудь дуже поношене. — Адже ж ходив [Чіпка] до цього не тільки в шитих [сорочках], а часом у таких, що руб руба позиває... (Панас Мирний, I, 1949, 360); Руб руба кличе (Номис, 1864, № 1532).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 890. https://sum.in.ua/s/rub
Ілюстрації
Іншими мовами
РУБ (англійською) - rib (гострий край, ребро, руб); РУБ (французькою) - roubles
Джерела та література
https://sum.in.ua/s/rub https://www.deepl.com/uk/translator#uk/en/%D0%A0%D1%83%D0%B1
