Відмінності між версіями «Чатувати»

Поточна версія на 19:48, 18 квітня 2024

Чатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Чатували козаченьки у зеленім гаю. АД. II. 58. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попався був я у таку западню, що без їх як раз поліг би головою. К. ЧР. 112. Чатуємо на всі чотирі вітри, по всіх могилах верховинах в полі горять сторожові огні, фиґури. К. ЦН. 169. 2) Подстерегать. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. На бесурмен у полі чатували. К. ПС. 8. 3) Поджидать, выжидать. Буде чатувати, доки вкраде. НВолын. у. Легіні зроблять дорогу від церкви та чатують, як яка дівка приходить. Федьк. Пов.

Сучасні словники

1. перех. і неперех., кого, що, біля кого — чого, над ким — чим. Охороняти когось або щось. Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 162); Біля вікна всю ніч чатує з сокирою хазяїн, всю ніч йому вчувається зі степу кінський тупіт отих експропріаторів-лопатників, що тільки до вікна і — «подавай, хазяїн, гроші на лопаті...» (Олесь Гончар, II, 1959, 218); * Образно. І знову вікові липи чатують широку асфальтовану дорогу (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 209); // неперех. Стояти на варті; вартувати, стерегти. — Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню, що без їх [запорожців] якраз поліг би головою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 87); Пильно чатували в степу вислані вперед і по боках козацькі роз'їзди (Яків Качура, II, 1958, 415); Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 159); Він [солдат] в неусипнім чатував дозорі Із темінню глухою віч-на-віч (Валентин Бичко, Простота, 1963, 51); // Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його спокій або стежачи за безперебійністю роботи тощо. Старий корчмар ладен стояти тут на порозі день і ніч, нехай тільки вгамується той скнара Гальперін, нехай спить.. Він чатуватиме його сон (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 11); Іван був наче та бджола-сторож, що чатує в вічку улія цілий день і цілу ніч (Лесь Мартович, Тв., 1954, 313); Коло турбіни чатував Василь Голоховський (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 65); * У порівняннях. Але й звідти, з вежі, їм видно було лише круті гори, що нависають кам'яними лобами над містом, мовби чатуючи все живе (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 177); // Доглядаючи когось, стримувати його рух, дії і т. ін. Сидір Іванович ішов попереду череди, стримуючи її пожадливе прагнення зразу ж захопити увесь масив. Кілька доярок, призначених йому на допомогу, чатувало по боках (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 190).

2. неперех., на кого — що, також із спол. щоб, аби, поки. Чекати на появу кого-, чого-небудь, терпеливо очікувати когось, щось. Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішла до школи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 507); Люди не спали ночами, чатуючи біля своїх тинів і хат, щоб на власні очі побачити тих воїнів (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 65); Ткачучки обидві, стара й молода, вже чатують біля двору, ждуть, поки Лукія підійде, щоб залементувати перед нею про якісь нові кривди (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 89).

3. перех., на кого — що, кого, чого і без додатка, також із спол. щоб, аби. Непомітно вичікувати жертву; підстерігати здобич. — Бачив я на своєму віку міста, проте другого такого, як Буенос-Айрес, не пам'ятаю. Все в ньому кипить, мов у казані пекельному, все, здається, тільки й чатує на тебе (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 12); [Катря:] Дмитро чатує тебе коло садка, коло будинку, — хоче вбити! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 211); Мов вовк за звіриною, Ви чатували на порозі хати (Іван Франко, X, 1954, 159); В воду впав зелений коник. Його чатує сто очей червоних — І поплавець пірнає, як живий (Максим Рильський, II, 1960, 120); * Образно. Насподі [дороги], закриті від людського ока, чатували каменюки на колеса й підкидали їх угору. Коні спотикалися, віз скрипів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 436); // перен. Чекати на когось, бути неминучим для кого-небудь (про лихо, злигодні і т. ін.). На мандрівників чатувала нова небезпека (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 34); Все ніби йшло як слід, проте Олів'єро нервував, хоч і не знав напевне, яка біда чатує на нього (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 148).

Чатувати на здобич — зачаївшись, підстерігати жертву. Слухняний човен понесе тебе [дорогий читачу] в безмежну річкову даль, туди, ..де хижі, ненажерливі риби піраньї чатують на свою здобич (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 3); Мишкують лиси, бродять вовки, на деревах позасідали і чатують на здобич сови (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 147).

4. перех. і без додатка, на що, також із спол. щоб, аби. Вичікувати, ждати слушного моменту, пори. Часом і він одсовував нізчимну юшку і починав бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радістю і жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); Юджін гнав машину, партизани чатували біля дверцят, щоб косити серпами автоматних черг кожного, хто буде гнатися за ними (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 470); * Образно. Сварка, притаєна в серці, лиш, чатувала на те, аби язик обізвався (Лесь Мартович, Тв., 1954, 352); // Чекати на кого-, що-небудь. — Я вже цілу годину чатую біля контори, — сказав Гаманюк, поцілувавши її руку, і Христя повірила (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 54); Тихий, всім задоволений, чатує Михайло на ранок — коли і звідкіля він прийде на сонний чорноморський берег? (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 111).

5. перех. і неперех., на що, за чим, також із спол. щоб, аби. Стежити за ким-, чим-небудь, за чиїмись або за своїми діями, мовою і т. ін.; пильнувати. Марі тривожно дослухалася, чатуючи на кожний підозрілий звук (Яків Качура, II, 1958, 347); Після розмови з Макухою він ходив немов у півсні. Жив якимось дивним, роздвоєним життям і чатував за кожним своїм словом, за кожним рухом (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 139); Хлопці пильно чатували, щоб не наскочити зненацька на якогось офіцера або шкільного чиновника (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 283.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови

Зовнішні посилання