Відмінності між версіями «Старанний»

Поточна версія на 13:32, 19 квітня 2024

Старанний, -а, -е. Старательный, заботливый.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Тлумачення слова у сучасних словниках СТАРА́ННИЙ, а, е. Який дбайливо, ретельно, щиро виконує що-небудь, ставиться до чогось; дбайливий, ретельний. Уважний і старанний учень Побачив те, що іншим не під силу (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 10); Слава про Данила пройшла далеко, що він до письма старанний (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 416); В вечірню школу йде Оксана, — Вона кінча десятий клас. В роботі щира і старанна, Проста дівчина — без прикрас (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 92); // Який виконується, здійснюється дбайливо, ретельно. Видання мені сподобалося:.. дешево і старанна коректа (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); Старанна праця, що забезпечила високі врожаї, дала нам змогу перевиконати план продажу зерна державі (Хлібороб України, 1, 1968, 6); Систематичний і старанний технічний догляд, дбайливе ставлення до машин і правильна їх експлуатація — основа безперебійної і тривалої їх роботи (Радянська Україна, 20.I 1954, 2); // Який виражає дбайливість, ретельність, свідчить про них. Старанний почерк; Старанний вигляд. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 651.

Ілюстрації

Медіа

Факти

СТАРАННИЙ — СЛОВОЗМІНА стара́нний прикметник тверда група відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина називний стара́нний стара́нна стара́нне стара́нні родовий стара́нного стара́нної стара́нного стара́нних давальний стара́нному стара́нній стара́нному стара́нним знахідний стара́нний, стара́нного стара́нну стара́нне стара́нних, стара́нні орудний стара́нним стара́нною стара́нним стара́нними місцевий стара́нному, стара́ннім стара́нній стара́нному, стара́ннім стара́нних

СТАРАННИЙ — ТРАНСКРИПЦІЯ [стара́н:ий] прикметник тверда група

відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина називний [стара́н:ий] [стара́н:а] [стара́н:еи] [стара́н`:і] родовий [стара́н:ого] [стара́н:ойі] [стара́н:ого] [стара́н:иех] давальний [стара́н:ому] [стара́н`:ій] [стара́н:ому] [стара́н:ием] знахідний [стара́н:ий], [стара́н:ого] [стара́н:у] [стара́н:еи] [стара́н:иех], [стара́н`:і] орудний [стара́н:ием] [стара́н:ойу] [стара́н:ием] [стара́н:иемие] місцевий [стара́н:ому], [стара́н`:ім] [стара́н`:ій] [стара́н:ому], [стара́н`:ім] [стара́н:иех]

СТАРАННИЙ — СИНОНІМІЯ стара́нний який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків акура́тний дбайли́вий старанний, пильний. добросо́вісний який чесно, старанно і сумлінно виконує свої обов'язки. зага́рливий (діал.) прикм. до зага́ра; запопадливий, запальний. запопа́дливий який старанно, наполегливо виконує що-небудь; ретельний, дбайливий. запопа́дний те саме, що запопа́дливий. падкови́тий (діал.) старанний. пазови́тий (діал.) дбайливий, старанний. педанти́чний який дотримується особливої точності, дуже чіткий у детальному опрацюванні чогось. пи́льний пильнови́тий рві́йний (підсил. рідше) ре́вний (підсил.) який відзначається ретельністю, старанністю. ревни́вий (підсил. рідше) рете́льний який виявляє старанність, сумлінність у чому-небудь. скрупульо́зний який дотримується абсолютної точності, дуже ретельний у чому-небудь. со́вісний який чесно і старанно виконує свої обов'язки; сумлінний. спра́вний який старанно, ретельно виконує свої завдання, обов'язки; старанний. старли́вий (діал.) те саме, що старовли́вий. старовли́вий (діал.) старанний, дбайливий. сумлі́нний який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов'язки; добросовісний. упа́дливий (діал.) запопадливий (у 1, 3 знач.).

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 651.

Зовнішні посилання