Відмінності між версіями «Поблукати»
(→Ілюстрації) |
|||
(не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
[https://sum.in.ua/s/poblukaty Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | [https://sum.in.ua/s/poblukaty Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
− | ПОБЛУКАТИ, аю, аєш, | + | ПОБЛУКАТИ, аю, аєш, доконаний вид. Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати (Борис Грінченко, II, 1963, 119); — Корівка хай собі пасеться, а я поблукаю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 436); |
// Ходити, їздити і т. ін. якийсь час, не знаючи шляху, напрямку. Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 94); | // Ходити, їздити і т. ін. якийсь час, не знаючи шляху, напрямку. Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 94); | ||
// Їздити по світу якийсь час, часто змінюючи місцеперебування. Мало жив я, та чимало Поблукав по світу (Павло Грабовський, I, 1959, 583); Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан (Микола Шеремет, У день.., 1962, 55). | // Їздити по світу якийсь час, часто змінюючи місцеперебування. Мало жив я, та чимало Поблукав по світу (Павло Грабовський, I, 1959, 583); Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан (Микола Шеремет, У день.., 1962, 55). | ||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | |||
[[Категорія:Слова 2024 року]] | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] |
Поточна версія на 09:48, 24 квітня 2024
Поблука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Поблуждать, побродить, поскитаться. Поблукавши мій Петрусь, до мене вп’ять вернувсь. Котл. НП.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБЛУКАТИ, аю, аєш, доконаний вид. Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати (Борис Грінченко, II, 1963, 119); — Корівка хай собі пасеться, а я поблукаю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 436); // Ходити, їздити і т. ін. якийсь час, не знаючи шляху, напрямку. Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 94); // Їздити по світу якийсь час, часто змінюючи місцеперебування. Мало жив я, та чимало Поблукав по світу (Павло Грабовський, I, 1959, 583); Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан (Микола Шеремет, У день.., 1962, 55).
- Поблукати очима (поглядом) — те саме, що Блукати очима (поглядом) якийсь час (див. блукати). Джмелик присів на лаву, поблукав поглядом по стінах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 621.