Відмінності між версіями «Могильний»
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | [https://sum.in.ua/s/moghyljnyj Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | |
| + | |||
| + | МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Прикм. до могила 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний, Насип могильний зробив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 254); Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168). | ||
| + | |||
| + | 2. Такий, як у могилі. [Долорес:] Остатній раз я подивлюся ще на сії очі! Бо вже ж вони мені світить не будуть в могильній тьмі того, що буде зватись моїм життям... (Леся Українка, III, 1952, 372); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17); | ||
| + | // Цілковитий, повний (про тишу, спокій і т. ін.). Марусяк нахилився за колом і... почув нараз звуки серед могильної тиші ... Це були кроки ... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 286); Восьма камера зустрічає нас могильною мовчанкою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 88). | ||
| + | |||
| + | 3. розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос). — Ходіть сюди, діти! — промовив дід глибоким, ..могильним голосом (Іван Франко, VI, 1951, 177). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Melgunivskyi-kurgan.jpg|x140px]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1 600.jpg|x140px]] | |
| − | + | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
|} | |} | ||
| Рядок 21: | Рядок 31: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Слова 2024 року]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] |
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет журналістики]] | ||
Поточна версія на 12:47, 18 квітня 2024
Могильний, -а, -е. Курганный.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до могила 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний, Насип могильний зробив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 254); Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168).
2. Такий, як у могилі. [Долорес:] Остатній раз я подивлюся ще на сії очі! Бо вже ж вони мені світить не будуть в могильній тьмі того, що буде зватись моїм життям... (Леся Українка, III, 1952, 372); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17); // Цілковитий, повний (про тишу, спокій і т. ін.). Марусяк нахилився за колом і... почув нараз звуки серед могильної тиші ... Це були кроки ... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 286); Восьма камера зустрічає нас могильною мовчанкою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 88).
3. розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос). — Ходіть сюди, діти! — промовив дід глибоким, ..могильним голосом (Іван Франко, VI, 1951, 177).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773.
Ілюстрації
|
|
