Відмінності між версіями «Оголосити»
(Створена сторінка: '''Оголосити, -ся. '''См. '''Оголошувати, -ся. ''' Категорія:Ог) |
|||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Оголосити, -ся. '''См. '''Оголошувати, -ся. ''' | '''Оголосити, -ся. '''См. '''Оголошувати, -ся. ''' | ||
[[Категорія:Ог]] | [[Категорія:Ог]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/ogholoshuvaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | '''ОГОЛОШУВАТИ''', ую, уєш, недок., '''ОГОЛОСИТИ''', ошу, осиш, док., перех. | ||
| + | |||
| + | '''1.''' Розкривати, робити відомим що-небудь; розголошувати щось. — Подальший шлях мій і моїх військ оголошувати не стану, — урочисто диктував генерал (Олесь Гончар, II, 1959, 274); Хто має гарячую віру в собі, Нехай не ховає, нехай оголосить — Та віра, як прапор, відвагу приносить В зневірений розум, у душі слабі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 329). | ||
| + | |||
| + | '''2.''' Публічно повідомляти, заявляти про що-небудь; доводити щось до відома багатьох, усіх; об'являти. — Двісті двадцять два і два в остачі! — урочисто оголошує Ксеня (Михайло Стельмах, I, 1962, 380); А рішенець певне нам оголосять не пізніш, як завтра (Леся Українка, III, 1952, 407); Надходила осінь 1943 року. Німці оголосили Київ воєнною зоною (Юрій Яновський, II, 1954, 42); Другого дня я оголосив наказ про те, що.. учень 3-го класу Петро Ковалець зараховується до третього класу «А» (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 231); | ||
| + | |||
| + | '''//''' ким. Публічно називати, визнавати когось ким-небудь. — Оголошую його професором. І передаю йому на щастя.. свою задачу (Олександр Довженко, I, 1958, 477); Одного з його матросів оголосили японським шпигуном (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 154); Його спеціальність була така дивна і незрозуміла, що всі вважали за краще посміюватися з нього і оголосити диваком (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 30); | ||
| + | |||
| + | '''//''' Офіційно виносити, висловлювати кому-небудь (догану, подяку, попередження і т. ін.). З їхньої розмови Анатолій зрозумів, що батькові оголосили сувору догану з попередженням (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 407); Мені лише оголосять громадську подяку за врятування дитини. Але ж це обов'язок кожного чесного громадянина (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 63). | ||
| + | |||
| + | ♦ '''Оголошувати (оголосити) волю чию''' — офіційно повідомляти про виконання чийогось бажання, про чиєсь розпорядження. | ||
| + | |||
| + | '''3.''' Офіційно заявляти про початок чого-небудь. Ні намету не мав [Святослав], ні постелі, й ніколи не рушав на ворогів своїх, не оголосивши війни (Олександр Довженко, I, 1958, 293); Секретар партійної організації Іван Іванович Вурма оголосив збори відкритими (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 170). | ||
| + | |||
| + | '''4.''' розм., рідко. Наповнювати певний простір голосними звуками. Колись його [будинок] гомін, крик та співи оголошували, тепер сум тихий прикриває, важкий спочинок сповива його зверху донизу (Панас Мирний, IV, 1955, 205); «А вже весна, а вже весна», несподівано оголосила весняночка поле (Любов Яновська, I, 1959, 294). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:741759 news.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rupor.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:T 1 1534594983 1486106829 fjdkl7ymjoo-600x381.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|K2yp2K9d_EM}} | ||
| + | {{#ev:youtube|Kmd5qvSMCTM}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Додатки=== | ||
| + | *[https://pomichnyk.org/dlya-fizychnyh-osib/zhyttya-robota-kryminal/yak-napysaty-oholoshennya.html Як написати оголошення] | ||
| + | *[https://www.032.ua/news/2014387/doski-ogolosen-ak-vidiliti-ogolosenna-na-zagalnomu-foni Дошки оголошень. Як виділити оголошення на загальному фоні] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 11:39, 16 листопада 2019
Оголосити, -ся. См. Оголошувати, -ся.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОГОЛОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., перех.
1. Розкривати, робити відомим що-небудь; розголошувати щось. — Подальший шлях мій і моїх військ оголошувати не стану, — урочисто диктував генерал (Олесь Гончар, II, 1959, 274); Хто має гарячую віру в собі, Нехай не ховає, нехай оголосить — Та віра, як прапор, відвагу приносить В зневірений розум, у душі слабі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 329).
2. Публічно повідомляти, заявляти про що-небудь; доводити щось до відома багатьох, усіх; об'являти. — Двісті двадцять два і два в остачі! — урочисто оголошує Ксеня (Михайло Стельмах, I, 1962, 380); А рішенець певне нам оголосять не пізніш, як завтра (Леся Українка, III, 1952, 407); Надходила осінь 1943 року. Німці оголосили Київ воєнною зоною (Юрій Яновський, II, 1954, 42); Другого дня я оголосив наказ про те, що.. учень 3-го класу Петро Ковалець зараховується до третього класу «А» (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 231);
// ким. Публічно називати, визнавати когось ким-небудь. — Оголошую його професором. І передаю йому на щастя.. свою задачу (Олександр Довженко, I, 1958, 477); Одного з його матросів оголосили японським шпигуном (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 154); Його спеціальність була така дивна і незрозуміла, що всі вважали за краще посміюватися з нього і оголосити диваком (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 30);
// Офіційно виносити, висловлювати кому-небудь (догану, подяку, попередження і т. ін.). З їхньої розмови Анатолій зрозумів, що батькові оголосили сувору догану з попередженням (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 407); Мені лише оголосять громадську подяку за врятування дитини. Але ж це обов'язок кожного чесного громадянина (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 63).
♦ Оголошувати (оголосити) волю чию — офіційно повідомляти про виконання чийогось бажання, про чиєсь розпорядження.
3. Офіційно заявляти про початок чого-небудь. Ні намету не мав [Святослав], ні постелі, й ніколи не рушав на ворогів своїх, не оголосивши війни (Олександр Довженко, I, 1958, 293); Секретар партійної організації Іван Іванович Вурма оголосив збори відкритими (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 170).
4. розм., рідко. Наповнювати певний простір голосними звуками. Колись його [будинок] гомін, крик та співи оголошували, тепер сум тихий прикриває, важкий спочинок сповива його зверху донизу (Панас Мирний, IV, 1955, 205); «А вже весна, а вже весна», несподівано оголосила весняночка поле (Любов Яновська, I, 1959, 294).
Ілюстрації
|
|
|
