Відмінності між версіями «Бувальщина»
(→Див. також) |
|||
| (не показані 6 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
|} | |} | ||
| + | |||
| + | ==Історія== | ||
| + | |||
| + | «Народні оповідання — образні оповіді та розповіді про різноманітні події та випадки із життя, що ведуться здебільшого від імені першої особи, учасника або очевидця цих подій… | ||
| + | |||
| + | Причин всюдисущності й популярності народних оповідань багато. Найважливіша з них — універсальність. Народний оповідач спирається на реальні факти й події, розкриваючи приховану енергію історичних, психологічних та інших узагальнень, пробуджуючи в них естетичне життя. Спогади тим і різняться від інших видів та жанрів народної прози, що в них головне не тільки те, що оповідач бачив і пережив, а й намагання розібратися у фактах та подіях разом зі слухачами. Згадуючи яскраві епізоди минулого, оповідач не приховує своєї участі в них, а прямо говорить, таке сталося саме з ним, він усе це бачив на власні очі, тому й знає краще за інших… | ||
| + | |||
| + | Усні оповідання спрямовані на пізнання дійсних подій та фактів. Це спогади із особистого життя, що іноді настільки глибоко сягають суті явища, характеризують конкретних людей з такою проникливістю, на яку не завжди здатен художній вимисел» (Степан Мишанич) | ||
| + | |||
| + | «Основне, що відрізняє оповіданнявід суміжних різновидів народної прози —переказів та легенд, — це те, що події не виходять хронологічно за межі того, що міг бачити чи учасником чого міг бути оповідач, а нерідко й слухачі. Оповіданням не властиве залучення міфічних персонажів і фантастики загалом. А якщо й зустрічаються їх елементи, особливо в оповіданнях дожовтневої доби, то вони мають лише епізодичний характер» | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 46: | Рядок 56: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | = | + | https://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 |
| + | |||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%91%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 | ||
| + | |||
| + | https://nayrok.com.ua/teorialiteratyru/2969-narodn-opovdannyabuvalschini-nebilic-anekdoti-bayki-pritch.html | ||
| + | [[Категорія: Слова 2024 року]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет журналістики]] |
Поточна версія на 10:44, 19 квітня 2024
Бувальщина, -ни, ж. Былое, быль. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина сказать. Шевч. Моє діло бувальщину згадувати. Г. Барв. 19.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках БУВА́ЛЬЩИНА, и, ж.
1. Те, що було раніше. Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Мирний, II, 1954, 203); Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Янов., Вершники, 1939, 22).
2. Щось дійсне, реальне; те, що справді було. Се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Шевч., II, 1953, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 245.
бува́льщина — у народній творчості — оповідь про те, що було раніше; щось дійсне, реальне, що справді було. Се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 57.
Ілюстрації
|
|
|
Історія
«Народні оповідання — образні оповіді та розповіді про різноманітні події та випадки із життя, що ведуться здебільшого від імені першої особи, учасника або очевидця цих подій…
Причин всюдисущності й популярності народних оповідань багато. Найважливіша з них — універсальність. Народний оповідач спирається на реальні факти й події, розкриваючи приховану енергію історичних, психологічних та інших узагальнень, пробуджуючи в них естетичне життя. Спогади тим і різняться від інших видів та жанрів народної прози, що в них головне не тільки те, що оповідач бачив і пережив, а й намагання розібратися у фактах та подіях разом зі слухачами. Згадуючи яскраві епізоди минулого, оповідач не приховує своєї участі в них, а прямо говорить, таке сталося саме з ним, він усе це бачив на власні очі, тому й знає краще за інших…
Усні оповідання спрямовані на пізнання дійсних подій та фактів. Це спогади із особистого життя, що іноді настільки глибоко сягають суті явища, характеризують конкретних людей з такою проникливістю, на яку не завжди здатен художній вимисел» (Степан Мишанич)
«Основне, що відрізняє оповіданнявід суміжних різновидів народної прози —переказів та легенд, — це те, що події не виходять хронологічно за межі того, що міг бачити чи учасником чого міг бути оповідач, а нерідко й слухачі. Оповіданням не властиве залучення міфічних персонажів і фантастики загалом. А якщо й зустрічаються їх елементи, особливо в оповіданнях дожовтневої доби, то вони мають лише епізодичний характер»
Медіа
https://youtu.be/ZD3CAZF3aw8?si=cpB97SIAWW4e9hB3
https://youtu.be/-RDy-xmVSpE?si=6_FjPg4ODV-OJf1z
https://youtube.com/playlist?list=PLz7EW1EJrcyABaK-q0aWrybqKAh_uLou_&si=CZEk1_iKr_I_OL8a
Див. також
ЦІКАВІ БУВАЛЬЩИНИ http://humour.ukrlife.org/bulo.htm
Цікаві бувальщини з життя Михайла Коцюбинського https://tvory.net.ua/ukrainska_literatura/statti/2/1861.html
Джерела та література
https://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%91%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0
