Відмінності між версіями «Чупринка»

Поточна версія на 10:05, 19 квітня 2024

Чупринка, чупринонька, чуприночка, -ки, ж. Ум. отъ чуприна.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Чу́б, чупри́на — чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові.

ЧУПРИНА, и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись - у мужиків чуприни вже тріщать (Греб., І, 1957, 59); А чуприна була у нього здоровенна, густа, як щітка, і зачесана з фантазією вгору, так що високе, розумне чоло ціле було відкрите (Мак., Вибр., 1954, 180); Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (Н.-Лев., III, 1956, 286); У кімнату ввійшов похмурий невисокий хлопець, років сімнадцяти, швидко зняв шапку, і по його голові розсипалася закошлана смолиста чуприна (Хижняк, Тамара, 1959, 273); Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (Гончар, III, 1959, 24); Одсвіт полум'я лягає на міцну, м'язами помережану постать парубка, натікає в русяву чуприну, і вона золотистою метлицею нависає над високим чолом (Стельмах, І, 1962, 101); // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець. А попереду отаман Веде, куди знає.., Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку - човни стали (Шевч., І, 1963, 66); Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки повище лоба одну чуприну (Стор., І, 1957, 265); Широко відкритими очима Ярина дивилася на високого, мужнього діда з сивою чуприною, закладеною за вухо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 6); *Образно. Син матрос там [на хвилях] і батько керманич пливе, А у сурму гра вітер над ними, реве, Розвіва свою довгую, буйну чуприну... (Л. Укр., IV, 1954, 263); Він проспав світанок. Встав, коли сонце вже котилося по сивих чупринах очеретів, велике, червоне (Мушк., День.., 1967, 79). Поширення Була поширена у євразійських кочовиків, а також народів, що виводили від них своє походження. У середньовіччі її носили тюрки й татари, а в ранньому новому часі — татари, турки, русини, поляки. В Османській імперії чуб був зачіскою яничарів. У Речі Посполитій був атрибутом «сарматської моди» й мав поширення серед шляхти і козаків.

На теренах Східної Європи найдовше зачіска носилася в Україні: до кінця XVIII століття серед січового козацтва (як ознака приналежності до Січі), а до 1-ї половини XIX століття — українських міщан (як символ приналежності до козацького народу). Інші назви — чуприна, оселедець (російська назва від Катерини ІІ), хохол (московська назва шляхетсько-козацької зачіски в XVII—XIX століттях й зневажлива назва українців, що від неї походить).

Ілюстрації

x140px

Медіа

Див. також

Джерела та література

https://uk.wikipedia.org/wiki/Чуб_(зачіска) https://slovnyk.ua/index.php?swrd=чуприна

Зовнішні посилання