Відмінності між версіями «Хмикати»
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ХМИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Вимовляти «хм», виражаючи іронію, здивування, глузування, досаду, сумнів і т. ін. Він [голова зборів] підтакував, ухвально кивав головою, компетентно хмикав і орлом позирав навкруги (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 341); Вона не тільки чистенько одягалася, але в такому порядку тримала папери на столі і в шафі, що Ауер, спостерігаючи цю акуратність, тільки задоволено хмикав (Хижняк, Тамара, 1959, 82); — Зроби милість, допусти до нього [пана] або поклич.— Так і покличу! Завтра з мішечком,— презирливо хмикає Никанор (Стельмах, І, 1962, 394). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 20: | Рядок 22: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: | ||
| + | Наукова думка, 1970—1980. — T. 11. — C. 96 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики | + | [[Категорія: Слова 2024 року]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] |
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет журналістики]] | ||
Поточна версія на 13:38, 19 квітня 2024
Хмикати, -каю, -єш, гл. Произносить хм. Полт. г. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХМИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Вимовляти «хм», виражаючи іронію, здивування, глузування, досаду, сумнів і т. ін. Він [голова зборів] підтакував, ухвально кивав головою, компетентно хмикав і орлом позирав навкруги (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 341); Вона не тільки чистенько одягалася, але в такому порядку тримала папери на столі і в шафі, що Ауер, спостерігаючи цю акуратність, тільки задоволено хмикав (Хижняк, Тамара, 1959, 82); — Зроби милість, допусти до нього [пана] або поклич.— Так і покличу! Завтра з мішечком,— презирливо хмикає Никанор (Стельмах, І, 1962, 394).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — T. 11. — C. 96
