Відмінності між версіями «Кимачисько»
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет | + | [[Категорія:Слова 2024 року]] |
| − | образотворчого мистецтва і дизайну]] | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет образотворчого мистецтва і дизайну]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет образотворчого мистецтва і дизайну]] |
Поточна версія на 12:31, 18 квітня 2024
Кимачи́сько, -ка и кимачи́ще, -ща, с. Ув. отъ кимак.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Кімаки — тюркський або монгольський кочовий народ, в ряді джерел описуються як імеки. Займали території східного та центрального Казахстану.
Л. М. Гумільов ототожнював кімаків з чумукунь (кит. 处木昆), потомками середньоазійських хуннів з об'єднання чуйських племен алти чуб. У VII ст. в Західно-тюркському каганаті чумукунь входили в союз племен дулу. При цьому тотожність чумукунь і кімаків не є загальновизнаною.
В кінці IX ст. в склад кімакської держави входило сім племінних груп: ішк, ланіказ, аджлад, айрум, баяндур, татар, кипчак.
Держава кімаків припинила своє існування в результаті «ланцюгової міграції» кочових племен в 30-х рр. XI ст., коли «кімаки втратили політичну гегемонію та опинились в залежності від кипчаків». Приблизно в той же час була записана генеалогічна легенда Гардізі.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Ахинжанов С. М. Кыпчаки в истории средневекового Казахстана. — Алматы: Гылым, 1995. — С. 119. — 296 c.
