Відмінності між версіями «Тоя»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Тоя.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Тоя вовкобійна.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 08:11, 16 квітня 2023
Тоя, то́ї, ж. Раст. a) Aconitum Napellus L. ЗЮЗО. I. 109. Aconitum variegaturn. Лв. 96. б) — польова. Geranium sanguineum. Анн. 156. в) — лісна. Lysimachia vulgaris. Лв. 100. У городі зіллєзілле, за городом тоя, проси, любко, щире Бога, щобись була моя. Гол. Тою, одолан і бідрич над Прутом вважають за помічні від мору. Ном.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 218.
ТО́Я, ї, жін., бот. (Aconitum, L.). Те саме, що аконіт. Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема, і чорнобривці, і тоя, і любисток, і рута, й канупер (Леся Українка, III, 1952, 493); Під самими вікнами коло дому цвіли кущі рожі, бузку, жасмину.., синіли квітки тої (Нечуй-Левицький, I, 1956, 349); Вона.. нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 150); Зірчасто ясніє між травами пахуча тоя (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 5).
Цікаві факти про тою
В часи Давньої Греції тою вирощували як декоративну рослину, але в 117 році Траян помітив, що його слуги помирають від взаємодії з ним.
В східній Індії аконіт входив до суміші, якою обробляли наконечники стріл. Противник помирав одразу після влучання, навіть якщо поранення не було смертельним.
Плутарх описував у своїх працях, що воїни використовували тою як знеболююче, але часто неправильно розраховували дозу і вона зводила їх з розуму.
Тоя настільки небезпечна, що отруєння може відбутися навіть від дотику до листя голими руками, оскільки отрута дуже швидко і легко всмоктується.
Ілюстрації
|
|
