Відмінності між версіями «Чура»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чура, -ри, '''''м. ''= '''Джура 1. '''''То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» ''АД. І. 248. ''Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». ''Нп. | '''Чура, -ри, '''''м. ''= '''Джура 1. '''''То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» ''АД. І. 248. ''Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». ''Нп. | ||
[[Категорія:Чу]] | [[Категорія:Чу]] | ||
| − | { | + | |
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: | ||
| + | |||
| + | Чура, цю́ра або джура — так називали в Україні в 16—18 століттях зброєносця, учня у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом із козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Походження терміну джура точно не визначено. Очевидно, це спільне індоєвропейське поняття — чи слово з іранських мов (скіфів/сарматів), занесене в Подніпров'я. В іранських мовах воно означає «товариш». | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чура.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:цура.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільногуманітарних наук]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 19:11, 19 квітня 2023
Чура, -ри, м. = Джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» АД. І. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». Нп.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови:
Чура, цю́ра або джура — так називали в Україні в 16—18 століттях зброєносця, учня у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом із козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Походження терміну джура точно не визначено. Очевидно, це спільне індоєвропейське поняття — чи слово з іранських мов (скіфів/сарматів), занесене в Подніпров'я. В іранських мовах воно означає «товариш».
Ілюстрації
|
|
