Відмінності між версіями «Зчорніти»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Roza chayno-gibridnaya blek meydzhik-29005870098868.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Поточна версія на 18:53, 13 квітня 2023
Зчорніти, ні́ю, єш, гл. Почернѣть. Зчорнів я, змарнів я, по полю ходячи. Гол. І. 247.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗЧОРНІ́ТИ ні́ю, ні́єш, розм. Док. до чорні́ти. Приклади Моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої.... (Біблія. Пер. І. Огієнка) – Тільки я в хату – суне Карпо до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий. (М. Коцюбинський) І зчорніють червоні троянди, наче в ранах запечена кров... Ох, нехай же хоч сонця нап'ються, поки ще їх мороз не зборов! (Леся Українка) В кутку, як ще тридцять літ тому, висить “Спас” і “Матір Божа” – благословення. Од часу полиняли, зчорніли вони, і тьмяно виступають їхні сумні обличчя. (А. Головко) Світ для неї зчорнів. (Г. Колісник)
ЗЧОРНІТИ, ію, ієш, док. Зробитися чорним; почорніти. — Тільки я в хату — суне Карпо до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); І зчорніють червоні троянди, наче в ранах запечена кров... Ох, нехай же хоч сонця нап'ються, поки ще їх мороз не зборов! (Леся Українка, I, 1951, 227); В кутку, як ще тридцять літ тому, висить «спас» і «матір божа» — благословення. Од часу полиняли, зчорніли вони, і тьмяно виступають їхні сумні обличчя (Андрій Головко, II, 1957, 121).
Ілюстрації
|
|
|
|
