Відмінності між версіями «Ненька»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Не́нька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''не́ня. ''' Категорія:Не) |
м |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Не́нька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''не́ня. ''' | + | '''Не́нька, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''не́ня. '''[[Файл:Ненька1.jpg|200px|thumb|right|Підпис під зображенням]] |
+ | |||
+ | |||
+ | '''1.''' пестл. Те саме, що неня. В кого ненька, в того й голівка гладенька (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 125); Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що.. цілий день мусить носити воду, заробляти на хліб (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Це вона — моя ненька. Я впізнав би її завжди і всюди (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 13); Він її заспокоїв: — Ні, ненько, я здужаю (Марко Вовчок, I, 1955, 355); * Образно. Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину (Тарас Шевченко, I, 1963, 51). | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | '''2.''' Ласкаве звертання до жінки, перев. старої. — Бабусенько, голубонько. Серце моє, ненько! Скажи мені щиру правду — Де милий-серденько? (Тарас Шевченко, I, 1951, 51); Побачила [Муха] Бджолу близенько, — Добридень! — каже їй, — Оддиш хоч трохи, моя ненько (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 65).[[Файл:Ненька2.jpg|200px|thumb|right|Підпис під зображенням]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | '''3.''' у знач. виг. Уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. — Ненько моя! Боже мій!.. Микола стає вогнем, піднімається й летить угору! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 198). | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ='''Див. також'''== | ||
+ | =='''Джерела та література'''== | ||
+ | =='''Зовнішні посилання'''== | ||
[[Категорія:Не]] | [[Категорія:Не]] |
Поточна версія на 16:34, 3 листопада 2020
Не́нька, -ки, ж. Ум. отъ не́ня.
1. пестл. Те саме, що неня. В кого ненька, в того й голівка гладенька (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 125); Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що.. цілий день мусить носити воду, заробляти на хліб (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Це вона — моя ненька. Я впізнав би її завжди і всюди (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 13); Він її заспокоїв: — Ні, ненько, я здужаю (Марко Вовчок, I, 1955, 355); * Образно. Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину (Тарас Шевченко, I, 1963, 51).
3. у знач. виг. Уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. — Ненько моя! Боже мій!.. Микола стає вогнем, піднімається й летить угору! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 198).