Відмінності між версіями «Волиняк»
(→Див. також) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано 28 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | ===== Волиняни ===== | + | ===== Словник української мови: в 11 томах.===== |
| − | Волиняни (дав.-рус. Волынѧне — середньовічне східнослов'янське плем'я, що населяло територію Волині, північно-східну Галичину, басейн середнього Бугу. Згадки про волинян містяться у середньовічних джерелах: Повісті минулих літ (XII ст.), хроніці Баварського аноніма X ст., та у творах арабського географа Аль-Масуді. Згідно Повісті минулих літ раніше називались дулібами та бужанами. У X ст. були приєднані до Київської Русі великим князем київським Володимиром Святославичем. З пізнього середньовіччя і до наших днів волиняни відомі як етнографічна група українського народу. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8] | + | '''''Волиняни''''', ян, мн. (одн. волинянин, а, чол.; волинянка, и, жін.). |
| + | 1. Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип'яті: У верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип'яті [до утворення давньоруської держави] жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Історія УРСР, I, 1953, 41). | ||
| + | 2. Жителі Волині або ті, що родом із Волині. Як дорогих гостей зустріли волиняни тих, які першими прийняли бій з лютим ворогом (Радянська Україна, 21.V 1959, 4). [http://sum.in.ua/s/volynjany] | ||
| + | |||
| + | ===== Вікіпедія ===== | ||
| + | '''''Волиняни''''' (дав.-рус. Волынѧне — середньовічне східнослов'янське плем'я, що населяло територію Волині, північно-східну Галичину, басейн середнього Бугу. Згадки про волинян містяться у середньовічних джерелах: Повісті минулих літ (XII ст.), хроніці Баварського аноніма X ст., та у творах арабського географа Аль-Масуді. Згідно Повісті минулих літ раніше називались дулібами та бужанами. У X ст. були приєднані до Київської Русі великим князем київським Володимиром Святославичем. З пізнього середньовіччя і до наших днів волиняни відомі як етнографічна група українського народу. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8] | ||
| + | |||
| + | ===== educalingouk ===== | ||
| + | '''''Воли́нь''''' — давньоруська історична область, історично-географічний край у басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу, у північно-західній частині сучасної України. Розташована між Поділлям на півдні та Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході і верхнім Тетеревом та верхів'ями Ужа на сході. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. Площа — близько 70 000 км². У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі і східну частину Люблінського воєводства Польщі.[https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak] | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 18: | Рядок 23: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | ==== Сучасні волиняки»: погляд з Берліна 1944-го ==== | ||
''"Волиняки мають майже усі ті звичаї, що й інші українці (Поділля, Київщини, Галичини і т. д.) Якихось дуже відмінних звичаїв і обичаїв нема. Та й ті, що зберіглися вже забувають й виходять з життя. Характерніші такі: різдвяна й хрещенська кутя; Йордан і освячування будинків свяченою водою й крейдою, якою пишуть хрести; колядування, Ірод і щедрування. На Великдень – писанки (волинські писанки вироджуються) й палення вогню біля церкви в великодню ніч. На Зелені свята – «маєння» хат зеленню. На Спаса – свячення овочів, а на Успення – зілля. З родинно-обрядових звичаїв зберігається ще коровай і «поминки» – частування рідні й приятелів після похорону."'' | ''"Волиняки мають майже усі ті звичаї, що й інші українці (Поділля, Київщини, Галичини і т. д.) Якихось дуже відмінних звичаїв і обичаїв нема. Та й ті, що зберіглися вже забувають й виходять з життя. Характерніші такі: різдвяна й хрещенська кутя; Йордан і освячування будинків свяченою водою й крейдою, якою пишуть хрести; колядування, Ірод і щедрування. На Великдень – писанки (волинські писанки вироджуються) й палення вогню біля церкви в великодню ніч. На Зелені свята – «маєння» хат зеленню. На Спаса – свячення овочів, а на Успення – зілля. З родинно-обрядових звичаїв зберігається ще коровай і «поминки» – частування рідні й приятелів після похорону."'' | ||
| − | [ | + | [https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/] |
==== Два брати-«волиняки» на Сумщині захищають Україну ==== | ==== Два брати-«волиняки» на Сумщині захищають Україну ==== | ||
''"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну."'' | ''"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну."'' | ||
[https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu] | [https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu] | ||
| − | [[ | + | |
| + | ==== Луцьке князівство ==== | ||
| + | ''Луцьке князівство — західне давньоукраїнське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Луцьку. За Длуґошем в 1000 році Володимир I Великий заложив у Луцьку замок. Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославич (і його син Святослав-Панкратій Давидович в чернецтві Микола Святоша), син Святослава II. Він недовго княжив у своєму уділі. В 1097 р. володимирський князь Давид Ігорович за допомогою половців позбавив Давида Святославовича Луцького уділу. Після смерті Давида Ігоревича у 1112 році князівство перейшло до Володимира Мономаха та його нащадків.''[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE] | ||
| + | |||
| + | ==== Як виглядали волиняни 400 років тому ==== | ||
| + | ''Сьогодні увазі ласкавих читальників пропонуємо підбірку зображень із реконструкцією зовнішнього вигляду (одяг, взуття, зброя etc.) мешканців Волині ХVI століття. Автор реконструкцій – художник Сергій Шаменков, на основі відчитаних актових документів, способився до відтворення типажів селян й шляхтичів із волинських теренів у часі чотириста літ тому.'' | ||
| + | [https://www.hroniky.com/news/view/7960-iak-vyhliadaly-volyniany-400-rokiv-tomu] | ||
| + | |||
| + | ==== Гімн Волині - Волинь моя, краса моя ==== | ||
| + | '''''"Волинь моя"''''' [https://pesni.guru] | ||
| + | |||
| + | '''''Слова: Степан Кривенький''''' | ||
| + | |||
| + | '''''Музика: Степан Кривенький''''' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''Поліський краю дорогий,'' | ||
| + | |||
| + | ''Мені ти був колискою.'' | ||
| + | |||
| + | ''Озер блакить і синь лісів'' | ||
| + | |||
| + | ''Для мене стали піснею.'' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''Приспів:'' | ||
| + | |||
| + | ''Волинь моя,'' | ||
| + | |||
| + | ''Краса моя,'' | ||
| + | |||
| + | ''Земля моя сонячна.'' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''Шумлять, колишуться хліба,'' | ||
| + | |||
| + | ''Як хвиля в морі грається.'' | ||
| + | |||
| + | ''Моя заквітчана земля'' | ||
| + | |||
| + | ''До сонця усміхається.'' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''Приспів.'' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''Де ще знайти таку красу,'' | ||
| + | |||
| + | ''Як в казці намальовану,'' | ||
| + | |||
| + | ''Як нерозплетену косу,'' | ||
| + | |||
| + | ''До серця причаровану.'' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''Приспів.'' | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| Рядок 38: | Рядок 97: | ||
# https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak | # https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak | ||
# https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8 | # https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8 | ||
| + | # https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu | ||
# https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/ | # https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/ | ||
# https://www.youtube.com/watch?v=MScO49IAuxM | # https://www.youtube.com/watch?v=MScO49IAuxM | ||
| + | # https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu | ||
Поточна версія на 23:33, 8 березня 2023
Волиняк, -ка, волинянин, -на, м. Житель Волыни.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах.
Волиняни, ян, мн. (одн. волинянин, а, чол.; волинянка, и, жін.). 1. Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип'яті: У верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип'яті [до утворення давньоруської держави] жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Історія УРСР, I, 1953, 41). 2. Жителі Волині або ті, що родом із Волині. Як дорогих гостей зустріли волиняни тих, які першими прийняли бій з лютим ворогом (Радянська Україна, 21.V 1959, 4). [1]
Вікіпедія
Волиняни (дав.-рус. Волынѧне — середньовічне східнослов'янське плем'я, що населяло територію Волині, північно-східну Галичину, басейн середнього Бугу. Згадки про волинян містяться у середньовічних джерелах: Повісті минулих літ (XII ст.), хроніці Баварського аноніма X ст., та у творах арабського географа Аль-Масуді. Згідно Повісті минулих літ раніше називались дулібами та бужанами. У X ст. були приєднані до Київської Русі великим князем київським Володимиром Святославичем. З пізнього середньовіччя і до наших днів волиняни відомі як етнографічна група українського народу. [2]
educalingouk
Воли́нь — давньоруська історична область, історично-географічний край у басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу, у північно-західній частині сучасної України. Розташована між Поділлям на півдні та Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході і верхнім Тетеревом та верхів'ями Ужа на сході. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. Площа — близько 70 000 км². У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі і східну частину Люблінського воєводства Польщі.[3]
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Сучасні волиняки»: погляд з Берліна 1944-го
"Волиняки мають майже усі ті звичаї, що й інші українці (Поділля, Київщини, Галичини і т. д.) Якихось дуже відмінних звичаїв і обичаїв нема. Та й ті, що зберіглися вже забувають й виходять з життя. Характерніші такі: різдвяна й хрещенська кутя; Йордан і освячування будинків свяченою водою й крейдою, якою пишуть хрести; колядування, Ірод і щедрування. На Великдень – писанки (волинські писанки вироджуються) й палення вогню біля церкви в великодню ніч. На Зелені свята – «маєння» хат зеленню. На Спаса – свячення овочів, а на Успення – зілля. З родинно-обрядових звичаїв зберігається ще коровай і «поминки» – частування рідні й приятелів після похорону." [4]
Два брати-«волиняки» на Сумщині захищають Україну
"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну." [5]
Луцьке князівство
Луцьке князівство — західне давньоукраїнське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Луцьку. За Длуґошем в 1000 році Володимир I Великий заложив у Луцьку замок. Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославич (і його син Святослав-Панкратій Давидович в чернецтві Микола Святоша), син Святослава II. Він недовго княжив у своєму уділі. В 1097 р. володимирський князь Давид Ігорович за допомогою половців позбавив Давида Святославовича Луцького уділу. Після смерті Давида Ігоревича у 1112 році князівство перейшло до Володимира Мономаха та його нащадків.[6]
Як виглядали волиняни 400 років тому
Сьогодні увазі ласкавих читальників пропонуємо підбірку зображень із реконструкцією зовнішнього вигляду (одяг, взуття, зброя etc.) мешканців Волині ХVI століття. Автор реконструкцій – художник Сергій Шаменков, на основі відчитаних актових документів, способився до відтворення типажів селян й шляхтичів із волинських теренів у часі чотириста літ тому. [7]
Гімн Волині - Волинь моя, краса моя
"Волинь моя" [8]
Слова: Степан Кривенький
Музика: Степан Кривенький
Поліський краю дорогий,
Мені ти був колискою.
Озер блакить і синь лісів
Для мене стали піснею.
Приспів:
Волинь моя,
Краса моя,
Земля моя сонячна.
Шумлять, колишуться хліба,
Як хвиля в морі грається.
Моя заквітчана земля
До сонця усміхається.
Приспів.
Де ще знайти таку красу,
Як в казці намальовану,
Як нерозплетену косу,
До серця причаровану.
Приспів.
Джерела та література
Зовнішні посилання
- https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8
- https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu
- https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/
- https://www.youtube.com/watch?v=MScO49IAuxM
- https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu
