Відмінності між версіями «Волиняк»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Зовнішні посилання)
(→‎Ілюстрації)
 
(не показано 29 проміжних версій цього учасника)
Рядок 3: Рядок 3:
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
−
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
−
===== Волинь =====
 
−
Воли́нь  — давньоруська історична область, історично-географічний край у басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу, у північно-західній частині сучасної України. Розташована між Поділлям на півдні та Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході і верхнім Тетеревом та верхів'ями Ужа на сході. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. Площа — близько 70 000 км². У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі і східну частину Люблінського воєводства Польщі.[https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak]
 
  
−
===== Волиняни =====
+
===== Словник української мови: в 11 томах.=====
−
Волиняни (дав.-рус. Волынѧне — середньовічне східнослов'янське плем'я, що населяло територію Волині, північно-східну Галичину, басейн середнього Бугу. Згадки про волинян містяться у середньовічних джерелах: Повісті минулих літ (XII ст.), хроніці Баварського аноніма X ст., та у творах арабського географа Аль-Масуді. Згідно Повісті минулих літ раніше називались дулібами та бужанами. У X ст. були приєднані до Київської Русі великим князем київським Володимиром Святославичем. З пізнього середньовіччя і до наших днів волиняни відомі як етнографічна група українського народу. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8]
+
'''''Волиняни''''', ян, мн. (одн. волинянин, а, чол.; волинянка, и, жін.).
 +
1. Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип'яті: У верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип'яті [до утворення давньоруської держави] жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Історія УРСР, I, 1953, 41).
 +
2. Жителі Волині або ті, що родом із Волині. Як дорогих гостей зустріли волиняни тих, які першими прийняли бій з лютим ворогом (Радянська Україна, 21.V 1959, 4). [http://sum.in.ua/s/volynjany]
 +
 
 +
===== Вікіпедія =====
 +
'''''Волиняни''''' (дав.-рус. Волынѧне — середньовічне східнослов'янське плем'я, що населяло територію Волині, північно-східну Галичину, басейн середнього Бугу. Згадки про волинян містяться у середньовічних джерелах: Повісті минулих літ (XII ст.), хроніці Баварського аноніма X ст., та у творах арабського географа Аль-Масуді. Згідно Повісті минулих літ раніше називались дулібами та бужанами. У X ст. були приєднані до Київської Русі великим князем київським Володимиром Святославичем. З пізнього середньовіччя і до наших днів волиняни відомі як етнографічна група українського народу. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8]
 +
 
 +
===== educalingouk =====
 +
'''''Воли́нь'''''  — давньоруська історична область, історично-географічний край у басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу, у північно-західній частині сучасної України. Розташована між Поділлям на півдні та Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході і верхнім Тетеревом та верхів'ями Ужа на сході. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. Площа — близько 70 000 км². У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі і східну частину Люблінського воєводства Польщі.[https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak]
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
Рядок 18: Рядок 23:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|}
 
|}
−
 
−
==Медіа==
 
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
−
''Волиняки мають майже усі ті звичаї, що й інші українці (Поділля, Київщини, Галичини і т. д.) Якихось дуже відмінних звичаїв і обичаїв нема. Та й ті, що зберіглися вже забувають й виходять з життя. Характерніші такі: різдвяна й хрещенська кутя; Йордан і освячування будинків свяченою водою й крейдою, якою пишуть хрести; колядування, Ірод і щедрування. На Великдень – писанки (волинські писанки вироджуються) й палення вогню біля церкви в великодню ніч. На Зелені свята – «маєння» хат зеленню. На Спаса – свячення овочів, а на Успення – зілля. З родинно-обрядових звичаїв зберігається ще коровай і «поминки» – частування рідні й приятелів після похорону.''
+
==== Сучасні волиняки»: погляд з Берліна 1944-го ====
−
[http://www.example.org https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/]
+
''"Волиняки мають майже усі ті звичаї, що й інші українці (Поділля, Київщини, Галичини і т. д.) Якихось дуже відмінних звичаїв і обичаїв нема. Та й ті, що зберіглися вже забувають й виходять з життя. Характерніші такі: різдвяна й хрещенська кутя; Йордан і освячування будинків свяченою водою й крейдою, якою пишуть хрести; колядування, Ірод і щедрування. На Великдень – писанки (волинські писанки вироджуються) й палення вогню біля церкви в великодню ніч. На Зелені свята – «маєння» хат зеленню. На Спаса – свячення овочів, а на Успення – зілля. З родинно-обрядових звичаїв зберігається ще коровай і «поминки» – частування рідні й приятелів після похорону."''
 +
[https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/]
 +
 
 +
==== Два брати-«волиняки» на Сумщині захищають Україну ====
 +
''"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну."''
 +
[https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu]
 +
 
 +
==== Луцьке князівство ====
 +
''Луцьке князівство — західне давньоукраїнське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Луцьку. За Длуґошем в 1000 році Володимир I Великий заложив у Луцьку замок. Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославич (і його син Святослав-Панкратій Давидович в чернецтві Микола Святоша), син Святослава II. Він недовго княжив у своєму уділі. В 1097 р. володимирський князь Давид Ігорович за допомогою половців позбавив Давида Святославовича Луцького уділу. Після смерті Давида Ігоревича у 1112 році князівство перейшло до Володимира Мономаха та його нащадків.''[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE]
 +
 
 +
==== Як виглядали волиняни 400 років тому ====
 +
''Сьогодні увазі ласкавих читальників пропонуємо підбірку зображень із реконструкцією зовнішнього вигляду (одяг, взуття, зброя etc.) мешканців Волині ХVI століття. Автор реконструкцій – художник Сергій Шаменков, на основі відчитаних актових документів, способився до відтворення типажів селян й шляхтичів із волинських теренів у часі чотириста літ тому.''
 +
[https://www.hroniky.com/news/view/7960-iak-vyhliadaly-volyniany-400-rokiv-tomu]
 +
 
 +
==== Гімн Волині - Волинь моя, краса моя ====
 +
'''''"Волинь моя"''''' [https://pesni.guru]
 +
 
 +
'''''Слова: Степан Кривенький'''''
 +
 
 +
'''''Музика: Степан Кривенький'''''
 +
 
 +
 
 +
''Поліський краю дорогий,''
 +
 
 +
''Мені ти був колискою.''
 +
 
 +
''Озер блакить і синь лісів''
 +
 
 +
''Для мене стали піснею.''
 +
 
 +
 
 +
''Приспів:''
 +
 
 +
''Волинь моя,''
 +
 
 +
''Краса моя,''
 +
 
 +
''Земля моя сонячна.''
 +
 
 +
 
 +
''Шумлять, колишуться хліба,''
 +
 
 +
''Як хвиля в морі грається.''
 +
 
 +
''Моя заквітчана земля''
 +
 
 +
''До сонця усміхається.''
 +
 
 +
 
 +
''Приспів.''
 +
 
 +
 
 +
''Де ще знайти таку красу,''
 +
 
 +
''Як в казці намальовану,''
 +
 
 +
''Як нерозплетену косу,''
 +
 
 +
''До серця причаровану.''
 +
 
 +
 
 +
''Приспів.''
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
Рядок 33: Рядок 97:
 
# https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak
 
# https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak
 
# https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8
 
# https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8
 +
# https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu
 
# https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/
 
# https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/
 
# https://www.youtube.com/watch?v=MScO49IAuxM
 
# https://www.youtube.com/watch?v=MScO49IAuxM
 +
# https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu

Поточна версія на 23:33, 8 березня 2023

Волиняк, -ка, волинянин, -на, м. Житель Волыни.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах.

Волиняни, ян, мн. (одн. волинянин, а, чол.; волинянка, и, жін.). 1. Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип'яті: У верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип'яті [до утворення давньоруської держави] жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Історія УРСР, I, 1953, 41). 2. Жителі Волині або ті, що родом із Волині. Як дорогих гостей зустріли волиняни тих, які першими прийняли бій з лютим ворогом (Радянська Україна, 21.V 1959, 4). [1]

Вікіпедія

Волиняни (дав.-рус. Волынѧне — середньовічне східнослов'янське плем'я, що населяло територію Волині, північно-східну Галичину, басейн середнього Бугу. Згадки про волинян містяться у середньовічних джерелах: Повісті минулих літ (XII ст.), хроніці Баварського аноніма X ст., та у творах арабського географа Аль-Масуді. Згідно Повісті минулих літ раніше називались дулібами та бужанами. У X ст. були приєднані до Київської Русі великим князем київським Володимиром Святославичем. З пізнього середньовіччя і до наших днів волиняни відомі як етнографічна група українського народу. [2]

educalingouk

Воли́нь — давньоруська історична область, історично-географічний край у басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу, у північно-західній частині сучасної України. Розташована між Поділлям на півдні та Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході і верхнім Тетеревом та верхів'ями Ужа на сході. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. Площа — близько 70 000 км². У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі і східну частину Люблінського воєводства Польщі.[3]

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Див. також

Сучасні волиняки»: погляд з Берліна 1944-го

"Волиняки мають майже усі ті звичаї, що й інші українці (Поділля, Київщини, Галичини і т. д.) Якихось дуже відмінних звичаїв і обичаїв нема. Та й ті, що зберіглися вже забувають й виходять з життя. Характерніші такі: різдвяна й хрещенська кутя; Йордан і освячування будинків свяченою водою й крейдою, якою пишуть хрести; колядування, Ірод і щедрування. На Великдень – писанки (волинські писанки вироджуються) й палення вогню біля церкви в великодню ніч. На Зелені свята – «маєння» хат зеленню. На Спаса – свячення овочів, а на Успення – зілля. З родинно-обрядових звичаїв зберігається ще коровай і «поминки» – частування рідні й приятелів після похорону." [4]

Два брати-«волиняки» на Сумщині захищають Україну

"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну." [5]

Луцьке князівство

Луцьке князівство — західне давньоукраїнське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Луцьку. За Длуґошем в 1000 році Володимир I Великий заложив у Луцьку замок. Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославич (і його син Святослав-Панкратій Давидович в чернецтві Микола Святоша), син Святослава II. Він недовго княжив у своєму уділі. В 1097 р. володимирський князь Давид Ігорович за допомогою половців позбавив Давида Святославовича Луцького уділу. Після смерті Давида Ігоревича у 1112 році князівство перейшло до Володимира Мономаха та його нащадків.[6]

Як виглядали волиняни 400 років тому

Сьогодні увазі ласкавих читальників пропонуємо підбірку зображень із реконструкцією зовнішнього вигляду (одяг, взуття, зброя etc.) мешканців Волині ХVI століття. Автор реконструкцій – художник Сергій Шаменков, на основі відчитаних актових документів, способився до відтворення типажів селян й шляхтичів із волинських теренів у часі чотириста літ тому. [7]

Гімн Волині - Волинь моя, краса моя

"Волинь моя" [8]

Слова: Степан Кривенький

Музика: Степан Кривенький


Поліський краю дорогий,

Мені ти був колискою.

Озер блакить і синь лісів

Для мене стали піснею.


Приспів:

Волинь моя,

Краса моя,

Земля моя сонячна.


Шумлять, колишуться хліба,

Як хвиля в морі грається.

Моя заквітчана земля

До сонця усміхається.


Приспів.


Де ще знайти таку красу,

Як в казці намальовану,

Як нерозплетену косу,

До серця причаровану.


Приспів.

Джерела та література

Зовнішні посилання

  1. https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak
  2. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8
  3. https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu
  4. https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/
  5. https://www.youtube.com/watch?v=MScO49IAuxM
  6. https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Волиняк&oldid=359669