Відмінності між версіями «Пицура»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Див. також)
(Медіа)
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 32: Рядок 32:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pika.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pika1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pika2.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pika3.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|__uk1DoQIhA}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Поточна версія на 09:53, 13 грудня 2022

Пицу́ра, пицю́ра, -ри, ж. Ув. отъ пика. Пицура решетом не накриєш, за три дні не обгепаєш. Ном. № 13949.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПИ́КА, и, жін.

1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. — Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 89); // Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної. [Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (Степан Васильченко, III, 1960, 151); «Пика — як не трісне», подумала Ясногорська і, приховуючи роздратування, стримало запитала: — Що з вами? (Олесь Гончар, III, 1959, 195).

2. розм. Обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве і т. ін. Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 79); * Образно. Он клаптик, засіяний соняшниками. Аж кричать вони, повернувши свої усміхнені пики до сонця! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 79).

ОБЛИ́ЧЧЯ, я, сер.

1. Передня частина голови людини. Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом (Леся Українка, III, 1952, 650); Сьогодні юнацьке обличчя Сіверцева грало якимось особливо ясним рум'янцем (Олесь Гончар, III, 1959, 203); * Образно. Вечір над містом нахилив своє хмурне обличчя (Андрій Головко, I, 1957, 168).

2. перен. Загальний вигляд, зовнішні обриси чого-небудь. Перемога соціалізму перетворила обличчя країни, змінила її економіку, її культуру і побут (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 21); Хотілося Максимові, щоб закарбувалося в пам'яті людей оте вистраждане, сплюндроване, але нескорене обличчя Києва (Натан Рибак, Час.., 1960, 178); // Найбільш показова сторона явища, предмета і т. ін., яка виражає його суть. Обличчям будь-якого театру є його репертуар (Мистецтво, 6, 1962, 30); — Пам'ятайте, хлопці, фронт великий, і щодня несподіванки.. Це і є обличчя громадянської війни (Олександр Довженко, I, 1958, 157); // Зміст якого-небудь явища у поєднанні з його оформленням, структурою. У кожного комсомольського весілля — своє обличчя (Хлібороб України, 1, 1966, 18); — За останні двадцять років астрономія зазнала корінних змін.. В неї з'явилося зовсім нове обличчя (Знання та праця, 7, 1956, 11); // Сукупність основних якостей кого-, чого-небудь, його суть. У своїх творах він [Сковорода] викривав справжнє обличчя поміщиків і попів (Визначні місця України, 1958, 473); — Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 200); У вірша є жива душа і тіло, Своє обличчя, навіть певна стать (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 182).

Фразеологічний словник української мови

ПИКА

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський). 2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут (у пресі) треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй (Парасці) не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займ

наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т. ін.) кому. Зневажати, ображати, принижувати когось. — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний); — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа).

Ілюстрації

Pika.jpg Pika1.jpg Pika2.jpg Pika3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Обличчя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Зовнішні посилання