Відмінності між версіями «Базник»
(→Сучасні словники) |
(→Академічний тлумачний словник (1970—1980)) |
||
(не показано 14 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Олесь Донченко, IV, 1957, 42). | 2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Олесь Донченко, IV, 1957, 42). | ||
− | + | ===[https://slova.com.ua/word/%D0%B1%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]=== | |
− | ===[Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда]=== | + | |
БУЗИНА́, и́, ж. | БУЗИНА́, и́, ж. | ||
Рядок 17: | Рядок 16: | ||
2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Донч., IV, 1957, 42). | 2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Донч., IV, 1957, 42). | ||
− | ===[Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник]=== | + | ===[https://slova.com.ua/word/%D0%B1%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник]=== |
'''Бузина́''' — кущ чи дерево з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами, за давнім повір’ям, на бузині повісили великомученицю Варвару, тому ця рослина нечиста, диявольське творіння, в ній сидить біс (бузни́чий, «бузничий цар» — П. Чубинський; «У бузиннику чорт живе» — М. Номис); рослину не годиться викопувати, щоб не дражнити нечисту силу; на тому місці, де росла бузина, не можна нічого будувати, бо це схованка чорта, місце нещасливе і люди будуть хворіти й умирати, а худоба — здихати; в городі бузину можна виполоти лише сапою, змащеною свяченим салом; поширена на всій території України; використовується в народній медицині; з бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними; відомими є замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засудив», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди», її використовували при гаданнях: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий»; у багатьох народів — символ чаклунства (гілку носили у Вальпургієву ніч); гілки рослини використовували як оберіг. На городі бузина коренистая (П. Чубинський); На городі бузина, а в Києві дядько (прислів’я). | '''Бузина́''' — кущ чи дерево з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами, за давнім повір’ям, на бузині повісили великомученицю Варвару, тому ця рослина нечиста, диявольське творіння, в ній сидить біс (бузни́чий, «бузничий цар» — П. Чубинський; «У бузиннику чорт живе» — М. Номис); рослину не годиться викопувати, щоб не дражнити нечисту силу; на тому місці, де росла бузина, не можна нічого будувати, бо це схованка чорта, місце нещасливе і люди будуть хворіти й умирати, а худоба — здихати; в городі бузину можна виполоти лише сапою, змащеною свяченим салом; поширена на всій території України; використовується в народній медицині; з бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними; відомими є замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засудив», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди», її використовували при гаданнях: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий»; у багатьох народів — символ чаклунства (гілку носили у Вальпургієву ніч); гілки рослини використовували як оберіг. На городі бузина коренистая (П. Чубинський); На городі бузина, а в Києві дядько (прислів’я). | ||
Рядок 23: | Рядок 22: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Byzina 1.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Byzina 34.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Byzina 44.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Byzina 24.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|BsZ2bolzj_s}} | ||
+ | {{#ev:youtube|U2uXjMXgVEU}} | ||
+ | {{#ev:youtube|EMxcjKmeHnU}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | *[http://talanx.com.ua/1981-susharka-dlya-ovochv-fruktv-svoyimi-rukami.htmlhttps://fitomarket.com.ua/ua/fitoblog/buzina-chernaja-poleznie-svojstva-i-primenenie] | ||
+ | *[https://wz.lviv.ua/life/412047-na-gorodi-buzina-yaki-nedugi-likue-tsej-skromnij-kushch] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | 1. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с. | ||
+ | |||
+ | 2. Бузина чорна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 69. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0 Бузина чорна] | |
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Ба]] |
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
[[Категорія:Слова 2022 року]] | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
− |
Поточна версія на 20:47, 9 грудня 2022
Базник, -ка, м. Раст. а) собачья бузина, Sambucus Ebulus L. Шейк. Вх. Пч. II. 36. б) — ярий. Syringa vulgaris. Вх. Пч. І. 13.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БУЗИНА́, и, жін.
1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок, I, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 462).
2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Олесь Донченко, IV, 1957, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда
БУЗИНА́, и́, ж.
1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Вовчок, І, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (Довж., Зач. Десна, 1957, 462).
2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Донч., IV, 1957, 42).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник
Бузина́ — кущ чи дерево з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами, за давнім повір’ям, на бузині повісили великомученицю Варвару, тому ця рослина нечиста, диявольське творіння, в ній сидить біс (бузни́чий, «бузничий цар» — П. Чубинський; «У бузиннику чорт живе» — М. Номис); рослину не годиться викопувати, щоб не дражнити нечисту силу; на тому місці, де росла бузина, не можна нічого будувати, бо це схованка чорта, місце нещасливе і люди будуть хворіти й умирати, а худоба — здихати; в городі бузину можна виполоти лише сапою, змащеною свяченим салом; поширена на всій території України; використовується в народній медицині; з бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними; відомими є замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засудив», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди», її використовували при гаданнях: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий»; у багатьох народів — символ чаклунства (гілку носили у Вальпургієву ніч); гілки рослини використовували як оберіг. На городі бузина коренистая (П. Чубинський); На городі бузина, а в Києві дядько (прислів’я).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
2. Бузина чорна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 69.