Відмінності між версіями «Невдалюга»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Невдалю́га, -ги, '''''об. ''Совершенно ни къ чему неспособный человѣкъ. ''Підчепури, донечко ...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Невдалю́га, -ги, '''''об. ''Совершенно ни къ чему неспособный человѣкъ. ''Підчепури, донечко люба, нашу хатину... і люде таки не скажуть, що тут невдалюги живуть. ''О. 1862. IV. 71.  
 
'''Невдалю́га, -ги, '''''об. ''Совершенно ни къ чему неспособный человѣкъ. ''Підчепури, донечко люба, нашу хатину... і люде таки не скажуть, що тут невдалюги живуть. ''О. 1862. IV. 71.  
 
[[Категорія:Не]]
 
[[Категорія:Не]]
 +
 +
<gallery>
 +
 +
 +
Out-3.0.jpg|Невдалюга, невдаха.
 +
 +
 +
</gallery>
 +
 +
= Сучасні словники =
 +
 +
'''<big>Невдалюга = Невдаха</big>'''
 +
 +
НЕВДА́ХА, и, чол. і жін., розм.
 +
 +
1. Людина, якій не щастить у чому-небудь або яка робить щось не так, як треба. Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 121); Хтось із зорянських жартунів вкрав Василеві штани, і довелося невдасі-солдату повертатися у табір у трусах та чоботях (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 88);
 +
//  Уживається як лайливе слово. Груня мовчала, не перечила, коли свекруха називала її невдахою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 236); Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою, обзивала його невдахою (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 23).
 +
 +
2. Щось погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети). — Оборони, боже, як паска не вдасться! ..Він [свекор] хоч і не лаятиме, та .. сердитиметься, що паска невдаха і що йому стидно її нести меж люди до церкви (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 253.
 +
 +
= Зображення =
 +
 +
 +
<gallery>
 +
 +
Out-2.0.jpg|
 +
 +
Out-1.0.jpg|Невдаха Гіл
 +
 +
</gallery>
 +
 +
= Джерела =
 +
 +
http://sum.in.ua/s/nevdakha
 +
 +
[[Категорія:Не]]
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
 +
[[Категорія:Слова 2020 року]]

Поточна версія на 18:27, 7 листопада 2020

Невдалю́га, -ги, об. Совершенно ни къ чему неспособный человѣкъ. Підчепури, донечко люба, нашу хатину... і люде таки не скажуть, що тут невдалюги живуть. О. 1862. IV. 71.

  • Невдалюга, невдаха.

Сучасні словники

Невдалюга = Невдаха

НЕВДА́ХА, и, чол. і жін., розм.

1. Людина, якій не щастить у чому-небудь або яка робить щось не так, як треба. Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 121); Хтось із зорянських жартунів вкрав Василеві штани, і довелося невдасі-солдату повертатися у табір у трусах та чоботях (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 88); // Уживається як лайливе слово. Груня мовчала, не перечила, коли свекруха називала її невдахою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 236); Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою, обзивала його невдахою (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 23).

2. Щось погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети). — Оборони, боже, як паска не вдасться! ..Він [свекор] хоч і не лаятиме, та .. сердитиметься, що паска невдаха і що йому стидно її нести меж люди до церкви (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 253.

Зображення

  • Out-2.0.jpg

  • Невдаха Гіл

Джерела

http://sum.in.ua/s/nevdakha

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Невдалюга&oldid=302582