Відмінності між версіями «Нахаба»
(Створена сторінка: '''Нахаба, -би, '''''ж. ''1) Бѣда, напасть. ''От, відкіля ся нахаба на мене! ''2) Нахальство. [[Катего...) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Нахаба, -би, '''''ж. | + | '''Нахаба, -би, '''''ж. - негаразди, наглість |
| + | ==«Словарь української мови»== | ||
| + | 1) Бѣда, напасть. ''От, відкіля ся нахаба на мене! ''2) Нахальство. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''Нахаба'''<br> | ||
| + | I -и, ч. і ж.<br> | ||
| + | Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.<br> | ||
| + | II -и, ж., розм.<br> | ||
| + | Нещастя, біда, напасть. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Нахаба''' | ||
| + | (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), зухвалець, нахабник; хам, хамло, хамлюга, хамула (той, хто поводиться безцеремонно, із викликом, грубо)<br> | ||
| + | I -и, ч. і ж.<br> | ||
| + | Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.<br> | ||
| + | II -и, ж., розм.<br> | ||
| + | Нещастя, біда, напасть. | ||
| + | |||
| + | '''Нахаба, и,''' ж., розм. Нещастя, біда, напасть. <br>Частенько [люди] дурощі снують, А доснуються до на¬хаби, — Тоді вже лихо тчуть (Гл., Вибр., 1951, 124); <br>— Чи вони [лікарі] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових родючих кущах [винограду] добачати слабість?.. Це якась нахаба, ні що інше… (Коцюб., І, 1955, 212). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | <h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr> | ||
| + | # Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 530 | ||
| + | # Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998. | ||
| + | # Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988. | ||
| + | # Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Nakhaba 2.jpg|x200px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | <div align="right"></div> | ||
| + | ==Інтернет-джерела== | ||
| + | |||
| + | *http://sum.in.ua/ | ||
| + | |||
| + | *http://hohlopedia.org.ua | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
Поточна версія на 17:56, 27 листопада 2013
Нахаба, -би, ж. - негаразди, наглість
Зміст
«Словарь української мови»
1) Бѣда, напасть. От, відкіля ся нахаба на мене! 2) Нахальство.
Сучасні словники
Нахаба
I -и, ч. і ж.
Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.
II -и, ж., розм.
Нещастя, біда, напасть.
Нахаба
(той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), зухвалець, нахабник; хам, хамло, хамлюга, хамула (той, хто поводиться безцеремонно, із викликом, грубо)
I -и, ч. і ж.
Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.
II -и, ж., розм.
Нещастя, біда, напасть.
Нахаба, и, ж., розм. Нещастя, біда, напасть.
Частенько [люди] дурощі снують, А доснуються до на¬хаби, — Тоді вже лихо тчуть (Гл., Вибр., 1951, 124);
— Чи вони [лікарі] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових родючих кущах [винограду] добачати слабість?.. Це якась нахаба, ні що інше… (Коцюб., І, 1955, 212).
Рекомендовані джерела
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 530
- Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.
- Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.
- Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.
Ілюстрації
|
