Відмінності між версіями «Беззаконно»
(Створена сторінка: '''Беззаконно,''' ''нар.'' Беззаконно. Категорія:Бе) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показані 20 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Бе]] | [[Категорія:Бе]] | ||
| + | |||
| + | ==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.== | ||
| + | Беззаконно, нар. Беззаконно. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ===Словник української мови=== | ||
| + | БЕЗЗАКО́ННО. Присл. до беззаконний. Порушуючи правовий порядок, закони, установлені у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Губернатор беззаконно викинув мене, мою жінку.. і ще кількох з «Просвіти» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без названия.jpeg|x240px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:5d7e022bfc88ea606725533249e32b08_XL.jpg|x220px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:55d1c5e18c56c_1439811041.jpg|x220px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:156666.jpg|x220px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|dLozdd4qDos}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. — Наш великий інквізитор. Віри стовп і оборона, Перед ним не може скритись Навіть думка беззаконна (Володимир Самійленко, I, 1958, 193); | ||
| + | // Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 280). | ||
| + | |||
| + | БЕЗЗАКО́ННИК, а, чол., заст. Той, хто порушує закон. Цар.. зараз же бомагу й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 60). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 128. | ||
| + | |||
| + | БЕЗЗАКО́ННЯ, я, сер. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 38); — Як же так, діду? — чужий біль гострим ножем полоснув серце парубка.. — Це ж беззаконня! Це ж і раніше ви своє право висудили! (Михайло Стельмах, I, 1962, 340); Сваволя і беззаконня суперечать самій суті радянської соціалістичної демократії і караються як найтяжчий злочин (Радянський суд охороняє права.., 1954, 15). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 128. | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/bezzakonno | ||
| + | |||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/беззаконно | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 14:27, 19 листопада 2018
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Беззаконно, нар. Беззаконно.
Сучасні словники
Словник української мови
БЕЗЗАКО́ННО. Присл. до беззаконний. Порушуючи правовий порядок, закони, установлені у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Губернатор беззаконно викинув мене, мою жінку.. і ще кількох з «Просвіти» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. — Наш великий інквізитор. Віри стовп і оборона, Перед ним не може скритись Навіть думка беззаконна (Володимир Самійленко, I, 1958, 193); // Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 280).
БЕЗЗАКО́ННИК, а, чол., заст. Той, хто порушує закон. Цар.. зараз же бомагу й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 60). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 128.
БЕЗЗАКО́ННЯ, я, сер. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 38); — Як же так, діду? — чужий біль гострим ножем полоснув серце парубка.. — Це ж беззаконня! Це ж і раніше ви своє право висудили! (Михайло Стельмах, I, 1962, 340); Сваволя і беззаконня суперечать самій суті радянської соціалістичної демократії і караються як найтяжчий злочин (Радянський суд охороняє права.., 1954, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 128.
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/беззаконно
