Відмінності між версіями «Сельбище»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Джерела та література)
 
(не показана одна проміжна версія 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Сельбище - Територія, зайнята в основному житловими будівлями.
+
'''Сельбище, -ща, '''''с. ''Поселеніе, мѣсто поселенія. ''Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. ''Стор. ''Наш Хорол як городок ледаченький, а як сельбище, то прехороше. ''О. 1861. VII. 187.
 
[[Категорія:Се]]
 
[[Категорія:Се]]
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
−
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
Сельбище - Територія, зайнята в основному житловими будівлями.
−
+
 
−
СЕ́ЛЬБИЩЕ, а, с., заст. Поселення. На цім місці [в Сімферополі] було грецьке сельбище Неаполіс (Вишня, І, 1956, 159).
+
СЕ́ЛЬБИЩЕ заст. Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, — У протилежних кінцях простягались поселення їхні (переклад Бориса Тена); Єремія балакав з своїми управителями та старостами про господарство, про нові осади то над Сулою, то над Удаєм (І. Нечуй-Левицький); Розкопки в йому (Сімферополі) й біля його свідчать, що ще в останні віки перед Різдвом Христовим на цім місці було грецьке сельбище Неаполіс (Остап Вишня).
−
Сельбище, ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187.
+
 
 +
''СЕ́ЛЬБИЩЕ'', а, с., заст. Поселення. На цім місці [в Сімферополі] було грецьке сельбище Неаполіс (Вишня, І, 1956, 159). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 120.
 +
 
 +
''Сельбище'', ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 113.
 +
 
 +
[https://slovnyk.me/dict/newsum/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5 ''Значення в інших словниках'']
 +
*сельбище — се́льбище іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
 +
*сельбище — Територія, зайнята в основному житловими будівлями. Архітектура і монументальне мистецтво
 +
*сельбище — -а, с., заст. Поселення. Великий тлумачний словник сучасної мови сельбище — ПОСЕ́ЛЕННЯ (місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства), ОСА́ДА заст., СЕ́ЛЬБИЩЕ заст. Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, — У протилежних кінцях простягались поселення їхні (переклад Бориса Тена)... Словник синонімів української мови
 +
*сельбище — СЕ́ЛЬБИЩЕ, а, с., заст. Поселення. На цім місці [в Сімферополі] було грецьке сельбище Неаполіс (Вишня, І, 1956, 159). Словник української мови в 11 томах сельбище — Се́льбище, -ща, -щу, -щем; -бища, -бищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
 +
*сельбище — Сельбище, -ща с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187. Словник української мови Грінченка
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[2021-11-20_022919.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2021-11-20_022919.png|x140px]]
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Жителі_сельбища.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2021-11-20_023001.png|x140px]]
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Помешкання_сельбища.jpg|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Помешкання_сельбища.jpg|x140px]]  
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2021-11-20_023022.png|x140px]]
 
|}
 
|}
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|zU2j6zwpEmc}}
  
 
==Див.також==
 
==Див.також==
  
−
сельбище Рід - іменник, середній рід, неістота
+
До найдавніших і найпоширеніших в українців соціально-економічних типів сільських поселень належить сельбище. Декілька окремих осель або груп дворів (які відомі під такими назвами, як кут, кінець, оседок, селище, село, дворище, земля, хутір), розростаючись, поступово утворювали сельбище.
 +
Мешканці сельбища були об'єднані в громаду, за якою закріплювалася певна територія, податки, обов'язки та ін. Внаслідок цього зазначений тип поселення вважався адміністративною, економічною та юридичною одиницею.
  
−
==Джерела та література==
+
Сельбище охоплює територію, на якій розташоване власне поселення селянські двори, головна сільська дорога (вулиця), об'єкти інфраструктури. Зазвичай воно було компактне. Виняток становлять лише села на Гуцульщині, де селянські двори були розсіяні по всій території поселення.
 +
Центром традиційно вважалася територія поблизу церкви або приміщення громадського самоуправління. Часто ці споруди розташовувалися біля площі й разом із нею становили центр.
  
−
https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
+
==Приклади вживання==
  
−
http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
+
У тій землі, де я народжений, усюди були дрібні сельбища та фортеці.
 +
Умберто Еко, Баудоліно, 2000
  
−
==Зовнішні посилання==
+
Накрила розкулацька брила приобське сельбище.
 +
Веніамін Колихалов, Той самий яр…, 2014
  
 +
==Джерела та література==
 +
# Словник української мови (СУМ-20)
 +
# Орфографічний словник української мови
 +
# Великий тлумачний словник сучасної мови
 +
# Словник синонімів української мови
 +
# Словник української мови у 20 томах
 +
# Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 120.
 +
# Словопедія
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
# https://slovnyk.me/dict/newsum/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
 +
# https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
 +
# http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
 +
# https://discover.in.ua/traditions/ukrayinske-selo.html
 +
# https://1675.slovaronline.com/35639-%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
 +
# http://slovopedia.org.ua/44/53409/298813.html
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 
[[Категорія:Слова 2021 року]]
 
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Поточна версія на 14:48, 2 грудня 2021

Сельбище, -ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол як городок ледаченький, а як сельбище, то прехороше. О. 1861. VII. 187.

Сучасні словники

Сельбище - Територія, зайнята в основному житловими будівлями.

СЕ́ЛЬБИЩЕ заст. Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, — У протилежних кінцях простягались поселення їхні (переклад Бориса Тена); Єремія балакав з своїми управителями та старостами про господарство, про нові осади то над Сулою, то над Удаєм (І. Нечуй-Левицький); Розкопки в йому (Сімферополі) й біля його свідчать, що ще в останні віки перед Різдвом Христовим на цім місці було грецьке сельбище Неаполіс (Остап Вишня).

СЕ́ЛЬБИЩЕ, а, с., заст. Поселення. На цім місці [в Сімферополі] було грецьке сельбище Неаполіс (Вишня, І, 1956, 159). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 120.

Сельбище, ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 113.

Значення в інших словниках

  • сельбище — се́льбище іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  • сельбище — Територія, зайнята в основному житловими будівлями. Архітектура і монументальне мистецтво
  • сельбище — -а, с., заст. Поселення. Великий тлумачний словник сучасної мови сельбище — ПОСЕ́ЛЕННЯ (місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства), ОСА́ДА заст., СЕ́ЛЬБИЩЕ заст. Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, — У протилежних кінцях простягались поселення їхні (переклад Бориса Тена)... Словник синонімів української мови
  • сельбище — СЕ́ЛЬБИЩЕ, а, с., заст. Поселення. На цім місці [в Сімферополі] було грецьке сельбище Неаполіс (Вишня, І, 1956, 159). Словник української мови в 11 томах сельбище — Се́льбище, -ща, -щу, -щем; -бища, -бищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  • сельбище — Сельбище, -ща с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187. Словник української мови Грінченка

Ілюстрації

2021-11-20 022919.png 2021-11-20 023001.png Помешкання сельбища.jpg 2021-11-20 023022.png

Медіа

Див.також

До найдавніших і найпоширеніших в українців соціально-економічних типів сільських поселень належить сельбище. Декілька окремих осель або груп дворів (які відомі під такими назвами, як кут, кінець, оседок, селище, село, дворище, земля, хутір), розростаючись, поступово утворювали сельбище. Мешканці сельбища були об'єднані в громаду, за якою закріплювалася певна територія, податки, обов'язки та ін. Внаслідок цього зазначений тип поселення вважався адміністративною, економічною та юридичною одиницею.

Сельбище охоплює територію, на якій розташоване власне поселення селянські двори, головна сільська дорога (вулиця), об'єкти інфраструктури. Зазвичай воно було компактне. Виняток становлять лише села на Гуцульщині, де селянські двори були розсіяні по всій території поселення. Центром традиційно вважалася територія поблизу церкви або приміщення громадського самоуправління. Часто ці споруди розташовувалися біля площі й разом із нею становили центр.

Приклади вживання

У тій землі, де я народжений, усюди були дрібні сельбища та фортеці. Умберто Еко, Баудоліно, 2000

Накрила розкулацька брила приобське сельбище. Веніамін Колихалов, Той самий яр…, 2014

Джерела та література

  1. Словник української мови (СУМ-20)
  2. Орфографічний словник української мови
  3. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Словник синонімів української мови
  5. Словник української мови у 20 томах
  6. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 120.
  7. Словопедія

Зовнішні посилання

  1. https://slovnyk.me/dict/newsum/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
  2. https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
  3. http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
  4. https://discover.in.ua/traditions/ukrayinske-selo.html
  5. https://1675.slovaronline.com/35639-%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5
  6. http://slovopedia.org.ua/44/53409/298813.html
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Сельбище&oldid=346983