Відмінності між версіями «Мовка»
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мовка15 11 2021 1235.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мовка15 11 2021 1235.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мовка15 11 21 1237.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мовка15 11 21 1237.jpg|x140px]] | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|nqReOxAjuWg}} | {{#ev:youtube|nqReOxAjuWg}} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 40: | Рядок 30: | ||
Загнітко А. П., Домрачева І. Р. Основи мовленнєвої діяльності. — Донецьк : Український культурологічний центр, 2001. — 56 с. — ISBN 966-7517-14-4. | Загнітко А. П., Домрачева І. Р. Основи мовленнєвої діяльності. — Донецьк : Український культурологічний центр, 2001. — 56 с. — ISBN 966-7517-14-4. | ||
Кочерган М. П. Загальне мовознавство. — Видання 3-тє, доповнене. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — 464 с. — ISBN 966-580-100-7. | Кочерган М. П. Загальне мовознавство. — Видання 3-тє, доповнене. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — 464 с. — ISBN 966-580-100-7. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
Поточна версія на 14:41, 15 листопада 2021
Мовка, -ки, ж. Ум. отъ мо́ва.
Сучасні словники
Словник української мови система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Писемність Вимова Культура спілкування Список мов Список мов за кількістю носіїв Походження мови Мовознавство Метамова
Джерела та література
С. Васильєв. Мова // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 389. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X. Загнітко А. П., Домрачева І. Р. Основи мовленнєвої діяльності. — Донецьк : Український культурологічний центр, 2001. — 56 с. — ISBN 966-7517-14-4. Кочерган М. П. Загальне мовознавство. — Видання 3-тє, доповнене. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — 464 с. — ISBN 966-580-100-7.
Цікаві факти
1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
3.В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.
5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва “руська мова”.
6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”.
7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.
8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово “вороги” – “вороженьки”. Мовка = мова. Система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування.
