Відмінності між версіями «Топорець»
| (не показано 13 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Топорець, -рця, '''''м. ''1) Ум. отъ '''топір. '''2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70. | '''Топорець, -рця, '''''м. ''1) Ум. отъ '''топір. '''2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70. | ||
[[Категорія:То]] | [[Категорія:То]] | ||
| − | + | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ТОПІРЕЦЬ 1, рідко ТОПОРЕЦЬ, рця, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Зменш. до топір. Гуцул промовля шепітком: — Що ж ти йдеш у парламент з ціпком? Ти захисник наш, воїн, борець, — Ось для битви візьми топірець (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 381); Розчищають ліси у Карпатах, Чуть розмову пили й топірця (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 113); І з топірцем тесляр-бувалець, Старий вояка — весь в хрестах, І мисливець, отой страждалець, Завжди з рушничкою в руках;.. І хто там [в кузні] тільки не бував! (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 214); Він обхопив рукою топорецьза своїм поясом і пустився йти далі (Іван Франко, IV, 1950, 414). | ||
| + | |||
| + | 2. діал. Сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена інкрустацією, різьбленням і т. ін. Ой попід гай зелененький Ходить Добош молоденький, На ніженьку налігає [налягає], Топірцем ся підперає [підпирає] (Думи та історичні пісні, 1941, 209); Гуцул.. гордий, гарячий, твердий, як сталь на його різьбленому топірці (Мирослав Ірчан, II, 1958, 210); Легко, свобідно, мов граючися, перескакує [леґінь] з каменя на камінь, рубає топірцем гілки по дорозі і свистить (Гнат Хоткевич, II, 1966, 138); | ||
| + | // Така сокирка з металу або дерева як сувенір. — Є десь у мене гуцульський топірець, цяцькований міддю і бісером (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 440). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2616038775 w640 h640 topirets-suvenirnij-bartka.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 169. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 05:54, 12 листопада 2021
Топорець, -рця, м. 1) Ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ТОПІРЕЦЬ 1, рідко ТОПОРЕЦЬ, рця, чол.
1. Зменш. до топір. Гуцул промовля шепітком: — Що ж ти йдеш у парламент з ціпком? Ти захисник наш, воїн, борець, — Ось для битви візьми топірець (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 381); Розчищають ліси у Карпатах, Чуть розмову пили й топірця (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 113); І з топірцем тесляр-бувалець, Старий вояка — весь в хрестах, І мисливець, отой страждалець, Завжди з рушничкою в руках;.. І хто там [в кузні] тільки не бував! (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 214); Він обхопив рукою топорецьза своїм поясом і пустився йти далі (Іван Франко, IV, 1950, 414).
2. діал. Сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена інкрустацією, різьбленням і т. ін. Ой попід гай зелененький Ходить Добош молоденький, На ніженьку налігає [налягає], Топірцем ся підперає [підпирає] (Думи та історичні пісні, 1941, 209); Гуцул.. гордий, гарячий, твердий, як сталь на його різьбленому топірці (Мирослав Ірчан, II, 1958, 210); Легко, свобідно, мов граючися, перескакує [леґінь] з каменя на камінь, рубає топірцем гілки по дорозі і свистить (Гнат Хоткевич, II, 1966, 138); // Така сокирка з металу або дерева як сувенір. — Є десь у мене гуцульський топірець, цяцькований міддю і бісером (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 440).
Ілюстрації
|
Див. такожДжерела та літератураСловник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 169. |
