Відмінності між версіями «Сіроман»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Thumb l 42536.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Thumb l 42536.jpg|x200px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:BYAioYwlkYoqiF5.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:BYAioYwlkYoqiF5.jpg|x200px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Siromanec Mykola Vingranovskyj 01 mal Volodymyra Kachalskogo.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Siromanec Mykola Vingranovskyj 01 mal Volodymyra Kachalskogo.jpg|x350px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ei2gfl-gguiuck2lr33jh3xbiqwss37liqkthwh.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ei2gfl-gguiuck2lr33jh3xbiqwss37liqkthwh.jpg|x200px]] | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 20:25, 9 листопада 2021
Сіроман, -на, м. = Сіроманець. Вовкисіромани нахождали. АД. І. 123.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках СІРОМАН, чол. Уживається як сталий епітет вовка, часто у прикладці вовк-сіроманець. Обложили сіроманця. Можна й зараз виїжджати на полювання (Михайло Стельмах, I, 1962, 397) Кругом його Мов вимерли люде [люди]. Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Тарас Шевченко, I, 1963, 107);
- У порівняннях. — Коли б часом хлопці не з'їли поросяти живим, мов вовки-сіроманці, — говорили дівчата, сміючись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 114); Тоді у Львові бити став на сполох Жовто-блакитний уряд.. Як сіроманці, бігли їх старшини (Микола Бажан, Роки, 1957, 253).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Сіроманець — головний герой однойменної повісті М. Вінграновського. Це найстаріший вовк у світі. Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець зовсім самотнім на цьому світі,нікому про нього подбати. Та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові нелегко. Сіроманець — досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». А ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі.
