Відмінності між версіями «Набити»
(Створена сторінка: '''Набити, -ся. '''См. '''Набивати, -ся. ''' Категорія:На) |
(внесено інформацію про слово набити) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | ==Сучасні словники== | |
− | [[ | + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== |
+ | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
+ | |||
+ | НАБИТИ | ||
+ | |||
+ | битко́м наби́тий ким і без додатка. Переповнений. Була Грицева стодола битком набита. Зійшлися майже цілі Тунівці (Л. Мартович); До початку вечора ще лишалося години півтори, а червоний куток уже набитий битком (О. Гуреїв). битко́м наби́то. А народу набралося..— всюди повно, битком набито (Панас Мирний). | ||
+ | |||
+ | набива́ти / наби́ти го́лову кому, чим. Примушувати себе чи кого-небудь сприймати, запам’ятовувати якусь інформацію, перев. непотрібну, зайву. Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (І. Франко). набива́ти / наби́ти в го́лову кому що. — Все ти їй набивала в голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Панас Мирний); Не те діло поета, щоб багато всякої науки набити собі в голову (І. Франко). набива́ти го́лову кло́ччям. — Ось прийде літо, попросиш яблучка, то я тебе до твого язикатого Семена Семеновича пошлю! Щоб він клоччям голови вам не набивав (В. Дрозд). | ||
+ | |||
+ | набива́ти / наби́ти ці́ну кому. Підносити себе (рідше когось) в очах інших; перебільшувати свої заслуги. Ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником (А. Хижняк); — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш? — А може, я тобі наб’ю більшу ціну? (М. Стельмах). | ||
+ | |||
+ | набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Нечуй-Левицький); — Ти тільки їж, набивай кендюх… (О. Гончар); Поки він та у панській їдальні набивав собі черево румунським “гратаром”, ми на стайні готували коней напоказ (І. Муратов). напха́ти ки́шку. — Я, пане обер-лейтенант, не вибагливий, мені аби чимось кишку напхати, щоб не кавкала (Переклад С. Масляка). 2. чию. Працювати на когось; своєю працею створювати матеріальні блага для інших. — Таке собаче життя маємо. Таж то висотали з мене всі жили .. Цілий вік свій напихав я чужу пельку (М. Коцюбинський). | ||
+ | |||
+ | набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) (собі́) кише́ні чим і без додатка, зневажл. Багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом). Писар писав усім бумаги та набивав кишені (І. Нечуй-Левицький); — Чужою працею, товариші, не штука набивати собі кишені (Д. Бедзик); Занедбали сини рідну мовоньку. Не туди бо вони гнуть головоньку, На пожитки густі позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (П. Грабовський). понабива́ти кише́ні (про багатьох) чиї, кого. По багатьох школах вчителі .. пояснювали школярам усю нікчемність сищицьких пригод, вигаданих, щоб понабивати кишені хитрих, пожадливих видавців та ремісників-авторів (Грицько Григоренко). | ||
+ | |||
+ | наби́ти / набива́ти оско́му. 1. перев. зі сл. собі́. Пересичуватися чим-небудь; втрачати інтерес до чогось. — Я сам колись там служив,— мовив Степан.— Та й оскому набив? — засміялась Пріська (Л. Яновcька); Миронець хихикнув у кулак, сказав з єхидним смішком: — Баба з воза — кобилі легше. Хай забавляються діти, поки оскоми не наб’ють собі (Д. Бедзик). 2. Ставати буденним, нецікавим; приїдатися, набридати, викликати роздратування. Поезія не набиває оскоми — приїдається одноманітність творчості письменника (З газети). наби́ти оско́мину. Штучне обмеження заробітку, “стеля”, що вже набила оскомину,— серйозне гальмо на шляху підвищення продуктивності праці (З газети). 3. зі сл. ті́льки, лише́ і под. Досягати дуже незначних результатів у здійсненні чогось; вимушено задовольнятися чим-небудь малим, незначним. Своїми словами: “Ви мусите щось написати про гуцулів” забили Ви мені клин у голову, вони не дають мені спокою, тільки що я з | ||
+ | |||
+ | наби́ти / набива́ти (собі́) ру́ку на (в) чому і без додатка. Набути досвіду, уміння, вправності, майстерності і т. ін. в чому-небудь. Кріпкі дід були, руку на житті набили (Остап Вишня); Є загроза, що після війни з’явиться .. багато письменників, ..що наб’ють собі руку на нарисах (О. Довженко); Він (поет), як кваліфікований ремісник, “набив собі руку” і пише зразу, швидко (Деякі пит. поет. майстерн.); — Руку набив, можна сказати, на ремонті машин, а хотілося більшого — щоб не підправляти, а обновляти машини (З журналу). налама́ти ру́ки. По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював (К. Гордієнко). наби́та рука́ у кого. Оте кіно у нас буває щонеділі, З району приїздить. Ну, я при цьому ділі Допомагаю їм: у мене.. На всяке майстерство набита, бач, рука (М. Рильський). | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
+ | |||
+ | НАБИ́ТИ, б’ю, б’єш, док. | ||
+ | 1. перех. Наповнювати чимось, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Мирний, III, 1954, 68); Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб’є тугенько мішок і знов за совик береться (Головко, II, 1957, 40); Їдучи на цілину, я набив чемодан книжками й зошитами (Хор., Ковила, 1960, 16). | ||
+ | ◊ Набива́ти (наби́ти) го́лову чим — заставляти сприймати що-небудь, запам’ятовувати щось у великій кількості (перев. непотрібне, зайве). [Ліза:] Я хочу стати знаменитою, щоб бути вартою мого Амедея, а ви набиваєте мені голову вашими стаккато, легато, модерато! (Коч., II, 1956, 159); Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (Фр., V, 1951, 219); Набива́ти (наби́ти) кише́ні див. кише́ня; Набива́ти (наби́ти) рото́к (шлу́нок і т. ін.) — їсти (перев. багато). Рання пташка роток набиває, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, .№ 11309); — То первісна людина мусила зрання й до ночі полювати, щоб чим-недудь набити свій неандертальський живіт, а для сучасної людини потрібен інший режим… (Гончар, Тронка, 1963, 113). | ||
+ | 2. перех. Ударами, тертям об що-небудь і т. ін. робити якесь болісне пошкодження. Гарцюють [сини] та синці один одному набивають (Головко, II, 1957, 86); Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Мирний, V, 1955, 404); [Я ц ь к о:] Стовкла, бачу, Химка просо, Коли б не набити носа! (Крон., II, 1958, 95). | ||
+ | Набива́ти (наби́ти) но́ги — натруджувати ноги, багато ходячи. Неблизький світ Гетьманське. Набив [Чіпка] добре ноги (Мирний, І, 1949, 273). | ||
+ | 3. перех. Ударами надівати, насаджувати на що-небудь. Бондар набиває обруч. Коваль насаджує шину (Горд., Дівчина.., 1954, 11); Солдати набили коси, розчистили перед кулеметами сектори обстрілу (Мушк., Серце.., 1962, 307); // Насаджуючи обручі і т. ін., робити або лагодити що-небудь. Старий, сивий Бондар набиває діжку, наспівує (Вас., III, 1960, 378). | ||
+ | 4. перех. Те саме, що заряджа́ти 1. Увесь у червоному хлопець Рушницю свою набива (Л. Укр., IV, 1954, 94); — Набивайте пістолі й мушкети! — крикнула вона старому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 108); Ще дві стрічки вистріляв Кравцов, але третю набити не встиг (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 321). | ||
+ | 5. перех. Забивати, вганяти що-небудь у великій кількості. Хтось набив у землю прикорнів та ще серед них і залізяку завтовшки в руку встромив (Мирний, IV, 1955, 247). | ||
+ | 6. перех. Прибивати що-небудь до чогось. — На науку [швець], правда, тугий був.. Показав, як каблук набивати, — ото й молоти рік по каблукові (Збан., Єдина, 1959, 139); На одну підметку матеріалу невистачило, і швець косячок набив (Трубл., І, 1955, 111). | ||
+ | 7. тільки док.. перех. Ударами, побоями завдати болю. — Я вже тут чекаю, чекаю, аж мені нудно, а додому йти боюся, мати знов наб’ють (Л. Укр., III, 1952, 632); // перев. із сл. морда, пика, фізіономія і т. ін. Б’ючи по чому-небудь, спричинити біль. Вона сказала, що дуже сердиться і що коли-небудь вона мені наб’є фізіономію, якщо я не облишу її собаку (Сміл., Сашко, 1957, 182). | ||
+ | 8. неперех., рідко. Проникати куди-небудь (про дощ, пил і т. ін.). У вікна вагона набивав дощ, навкруги було сіро — і в мене настрій був сірий (Десияк, II, 1955, 409); // безос. — Іди сюди, на сей бік: сюди не так дощем набиває (Мирний, III, 1954, 391). | ||
+ | 9. перех. Убивати, знищувати велику кількість (людей, звірів, птахів і т. ін.). Пішов солдат на охоту, набив дичини, насилу довіз (Укр.. казки, легенди.., 1957, 218); — Що ви думаєте про смерть на війні? — Ми про неї не думаєм.. Ми думаєм про одне — як би побільше набити ворогів (Довж., III, 1960, 352). | ||
+ | 10. перех. Розбивати, роздрібнювати велику кількість чого-небудь. Потому набив [Альоша] старого лимпачу.. і замісив глину (Мик.. II, 1957, 248); Набити скла; Набити каменю. | ||
+ | 11. перех., текст. Вибивати на тканині певним способом якийсь узор. | ||
+ | ◊ Набива́ти (наби́ти) оско́му див. оско́ма; Набива́ти (наби́ти) пи́ху — підносити чиюсь зарозумілість, гордовитість, пихатість. [Галя:] Не гукай [Печерицю], Дуню, а то ще, справді, подума, що такий нужний [потрібний]. Не набивай пихи бурсакові — у його її й так чимало (Мирний, V, 1955, 156); Набива́ти (наби́ти) ру́ку на (в) чому — набувати вправності, уміння, досвіду в чому-небудь. Кріпкі дід були, руку на житті набили (Вишня, І, 1956, 426); Набив руку в господарюванні; Набива́ти (наби́ти) собі́ ці́ну — підносити себе в очах інших, намагатися показати себе з кращого боку, ніж ти є в дійсності. Він малював страшні жахи.., ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником радянських людей (Хижняк, Тамара, 1959, 153); Набива́ти (наби́ти) ці́ну — великим попитом піднімати ціну на що-небудь. Дачники в селі і на овочі, і на фрукти ціну набивають. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | |||
+ | українська-англійська Словник]=== | ||
+ | • ===[Переклад на англійська: plump | ||
+ | • (through: pl:tuczyć) | ||
+ | cram | ||
+ | fat | ||
+ | fatten | ||
+ | feed | ||
+ | feed up | ||
+ | ЯНДЕКС словари]=== | ||
+ | |||
+ | ===[набити | ||
+ | Глагол | ||
+ | 1. набить; (надевать ударами) наколотить; (об оружии) зарядить; (кого или голову знаниями) напичкать | ||
+ | 2. (кого) побить, поколотить; (в драке, сражении) пощелкать, отхлопать, отщелкать, нащелкать, расщелкать | ||
+ | 3. (чего) набить, наколотить | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щавидуб.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Богатирі.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Котигорошко.jpg|x140px]] | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | ===Як зробити удар потужним, як швидко набити кулаки?=== | ||
+ | ====Вам знадобиться | ||
+ | • Бинти боксерські | ||
+ | • Снарядні рукавички | ||
+ | • Важкий мішок | ||
+ | • Гантелі==== | ||
+ | Інструкція | ||
+ | • . 1 | ||
+ | Багато хлопців шукають способи, як зробити удар рукою сильніше. Для когось це потрібно, щоб досягти успіху в єдиноборствах. Хтось хоче бути підготовленим для вулиці, коли буде необхідно постояти за себе і своїх близьких. Потужний удар може вирішити долю поєдинку. Він також може допомогти і проти хулігана на вулиці. | ||
+ | Більше читайте тут: [http://www.znayyak.org/yak-zrobiti-udar-potuzhnim-yak-shvidko-nabiti-kulaki/] |
Поточна версія на 17:16, 25 листопада 2014
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
"Словопедія"
НАБИТИ
битко́м наби́тий ким і без додатка. Переповнений. Була Грицева стодола битком набита. Зійшлися майже цілі Тунівці (Л. Мартович); До початку вечора ще лишалося години півтори, а червоний куток уже набитий битком (О. Гуреїв). битко́м наби́то. А народу набралося..— всюди повно, битком набито (Панас Мирний).
набива́ти / наби́ти го́лову кому, чим. Примушувати себе чи кого-небудь сприймати, запам’ятовувати якусь інформацію, перев. непотрібну, зайву. Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (І. Франко). набива́ти / наби́ти в го́лову кому що. — Все ти їй набивала в голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Панас Мирний); Не те діло поета, щоб багато всякої науки набити собі в голову (І. Франко). набива́ти го́лову кло́ччям. — Ось прийде літо, попросиш яблучка, то я тебе до твого язикатого Семена Семеновича пошлю! Щоб він клоччям голови вам не набивав (В. Дрозд).
набива́ти / наби́ти ці́ну кому. Підносити себе (рідше когось) в очах інших; перебільшувати свої заслуги. Ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником (А. Хижняк); — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш? — А може, я тобі наб’ю більшу ціну? (М. Стельмах).
набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Нечуй-Левицький); — Ти тільки їж, набивай кендюх… (О. Гончар); Поки він та у панській їдальні набивав собі черево румунським “гратаром”, ми на стайні готували коней напоказ (І. Муратов). напха́ти ки́шку. — Я, пане обер-лейтенант, не вибагливий, мені аби чимось кишку напхати, щоб не кавкала (Переклад С. Масляка). 2. чию. Працювати на когось; своєю працею створювати матеріальні блага для інших. — Таке собаче життя маємо. Таж то висотали з мене всі жили .. Цілий вік свій напихав я чужу пельку (М. Коцюбинський).
набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) (собі́) кише́ні чим і без додатка, зневажл. Багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом). Писар писав усім бумаги та набивав кишені (І. Нечуй-Левицький); — Чужою працею, товариші, не штука набивати собі кишені (Д. Бедзик); Занедбали сини рідну мовоньку. Не туди бо вони гнуть головоньку, На пожитки густі позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (П. Грабовський). понабива́ти кише́ні (про багатьох) чиї, кого. По багатьох школах вчителі .. пояснювали школярам усю нікчемність сищицьких пригод, вигаданих, щоб понабивати кишені хитрих, пожадливих видавців та ремісників-авторів (Грицько Григоренко).
наби́ти / набива́ти оско́му. 1. перев. зі сл. собі́. Пересичуватися чим-небудь; втрачати інтерес до чогось. — Я сам колись там служив,— мовив Степан.— Та й оскому набив? — засміялась Пріська (Л. Яновcька); Миронець хихикнув у кулак, сказав з єхидним смішком: — Баба з воза — кобилі легше. Хай забавляються діти, поки оскоми не наб’ють собі (Д. Бедзик). 2. Ставати буденним, нецікавим; приїдатися, набридати, викликати роздратування. Поезія не набиває оскоми — приїдається одноманітність творчості письменника (З газети). наби́ти оско́мину. Штучне обмеження заробітку, “стеля”, що вже набила оскомину,— серйозне гальмо на шляху підвищення продуктивності праці (З газети). 3. зі сл. ті́льки, лише́ і под. Досягати дуже незначних результатів у здійсненні чогось; вимушено задовольнятися чим-небудь малим, незначним. Своїми словами: “Ви мусите щось написати про гуцулів” забили Ви мені клин у голову, вони не дають мені спокою, тільки що я з
наби́ти / набива́ти (собі́) ру́ку на (в) чому і без додатка. Набути досвіду, уміння, вправності, майстерності і т. ін. в чому-небудь. Кріпкі дід були, руку на житті набили (Остап Вишня); Є загроза, що після війни з’явиться .. багато письменників, ..що наб’ють собі руку на нарисах (О. Довженко); Він (поет), як кваліфікований ремісник, “набив собі руку” і пише зразу, швидко (Деякі пит. поет. майстерн.); — Руку набив, можна сказати, на ремонті машин, а хотілося більшого — щоб не підправляти, а обновляти машини (З журналу). налама́ти ру́ки. По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював (К. Гордієнко). наби́та рука́ у кого. Оте кіно у нас буває щонеділі, З району приїздить. Ну, я при цьому ділі Допомагаю їм: у мене.. На всяке майстерство набита, бач, рука (М. Рильський).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
НАБИ́ТИ, б’ю, б’єш, док. 1. перех. Наповнювати чимось, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Мирний, III, 1954, 68); Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб’є тугенько мішок і знов за совик береться (Головко, II, 1957, 40); Їдучи на цілину, я набив чемодан книжками й зошитами (Хор., Ковила, 1960, 16). ◊ Набива́ти (наби́ти) го́лову чим — заставляти сприймати що-небудь, запам’ятовувати щось у великій кількості (перев. непотрібне, зайве). [Ліза:] Я хочу стати знаменитою, щоб бути вартою мого Амедея, а ви набиваєте мені голову вашими стаккато, легато, модерато! (Коч., II, 1956, 159); Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (Фр., V, 1951, 219); Набива́ти (наби́ти) кише́ні див. кише́ня; Набива́ти (наби́ти) рото́к (шлу́нок і т. ін.) — їсти (перев. багато). Рання пташка роток набиває, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, .№ 11309); — То первісна людина мусила зрання й до ночі полювати, щоб чим-недудь набити свій неандертальський живіт, а для сучасної людини потрібен інший режим… (Гончар, Тронка, 1963, 113). 2. перех. Ударами, тертям об що-небудь і т. ін. робити якесь болісне пошкодження. Гарцюють [сини] та синці один одному набивають (Головко, II, 1957, 86); Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Мирний, V, 1955, 404); [Я ц ь к о:] Стовкла, бачу, Химка просо, Коли б не набити носа! (Крон., II, 1958, 95). Набива́ти (наби́ти) но́ги — натруджувати ноги, багато ходячи. Неблизький світ Гетьманське. Набив [Чіпка] добре ноги (Мирний, І, 1949, 273). 3. перех. Ударами надівати, насаджувати на що-небудь. Бондар набиває обруч. Коваль насаджує шину (Горд., Дівчина.., 1954, 11); Солдати набили коси, розчистили перед кулеметами сектори обстрілу (Мушк., Серце.., 1962, 307); // Насаджуючи обручі і т. ін., робити або лагодити що-небудь. Старий, сивий Бондар набиває діжку, наспівує (Вас., III, 1960, 378). 4. перех. Те саме, що заряджа́ти 1. Увесь у червоному хлопець Рушницю свою набива (Л. Укр., IV, 1954, 94); — Набивайте пістолі й мушкети! — крикнула вона старому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 108); Ще дві стрічки вистріляв Кравцов, але третю набити не встиг (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 321). 5. перех. Забивати, вганяти що-небудь у великій кількості. Хтось набив у землю прикорнів та ще серед них і залізяку завтовшки в руку встромив (Мирний, IV, 1955, 247). 6. перех. Прибивати що-небудь до чогось. — На науку [швець], правда, тугий був.. Показав, як каблук набивати, — ото й молоти рік по каблукові (Збан., Єдина, 1959, 139); На одну підметку матеріалу невистачило, і швець косячок набив (Трубл., І, 1955, 111). 7. тільки док.. перех. Ударами, побоями завдати болю. — Я вже тут чекаю, чекаю, аж мені нудно, а додому йти боюся, мати знов наб’ють (Л. Укр., III, 1952, 632); // перев. із сл. морда, пика, фізіономія і т. ін. Б’ючи по чому-небудь, спричинити біль. Вона сказала, що дуже сердиться і що коли-небудь вона мені наб’є фізіономію, якщо я не облишу її собаку (Сміл., Сашко, 1957, 182). 8. неперех., рідко. Проникати куди-небудь (про дощ, пил і т. ін.). У вікна вагона набивав дощ, навкруги було сіро — і в мене настрій був сірий (Десияк, II, 1955, 409); // безос. — Іди сюди, на сей бік: сюди не так дощем набиває (Мирний, III, 1954, 391). 9. перех. Убивати, знищувати велику кількість (людей, звірів, птахів і т. ін.). Пішов солдат на охоту, набив дичини, насилу довіз (Укр.. казки, легенди.., 1957, 218); — Що ви думаєте про смерть на війні? — Ми про неї не думаєм.. Ми думаєм про одне — як би побільше набити ворогів (Довж., III, 1960, 352). 10. перех. Розбивати, роздрібнювати велику кількість чого-небудь. Потому набив [Альоша] старого лимпачу.. і замісив глину (Мик.. II, 1957, 248); Набити скла; Набити каменю. 11. перех., текст. Вибивати на тканині певним способом якийсь узор. ◊ Набива́ти (наби́ти) оско́му див. оско́ма; Набива́ти (наби́ти) пи́ху — підносити чиюсь зарозумілість, гордовитість, пихатість. [Галя:] Не гукай [Печерицю], Дуню, а то ще, справді, подума, що такий нужний [потрібний]. Не набивай пихи бурсакові — у його її й так чимало (Мирний, V, 1955, 156); Набива́ти (наби́ти) ру́ку на (в) чому — набувати вправності, уміння, досвіду в чому-небудь. Кріпкі дід були, руку на житті набили (Вишня, І, 1956, 426); Набив руку в господарюванні; Набива́ти (наби́ти) собі́ ці́ну — підносити себе в очах інших, намагатися показати себе з кращого боку, ніж ти є в дійсності. Він малював страшні жахи.., ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником радянських людей (Хижняк, Тамара, 1959, 153); Набива́ти (наби́ти) ці́ну — великим попитом піднімати ціну на що-небудь. Дачники в селі і на овочі, і на фрукти ціну набивають.
Іноземні словники
українська-англійська Словник]=== • ===[Переклад на англійська: plump • (through: pl:tuczyć) cram fat fatten feed feed up
ЯНДЕКС словари]===
===[набити Глагол 1. набить; (надевать ударами) наколотить; (об оружии) зарядить; (кого или голову знаниями) напичкать 2. (кого) побить, поколотить; (в драке, сражении) пощелкать, отхлопать, отщелкать, нащелкать, расщелкать 3. (чего) набить, наколотить
Ілюстрації
Цікаві факти
Як зробити удар потужним, як швидко набити кулаки?
====Вам знадобиться • Бинти боксерські • Снарядні рукавички • Важкий мішок • Гантелі==== Інструкція • . 1 Багато хлопців шукають способи, як зробити удар рукою сильніше. Для когось це потрібно, щоб досягти успіху в єдиноборствах. Хтось хоче бути підготовленим для вулиці, коли буде необхідно постояти за себе і своїх близьких. Потужний удар може вирішити долю поєдинку. Він також може допомогти і проти хулігана на вулиці. Більше читайте тут: [1]