Відмінності між версіями «Диба»
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). | 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). | ||
| + | [[Категорія:Ди]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| Рядок 10: | Рядок 11: | ||
2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). | 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. | ||
| − | |||
ДИБА 2 див. диби. | ДИБА 2 див. диби. | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. | ||
| − | |||
ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом. | ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом. | ||
♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57). | ♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57). | ||
| Рядок 52: | Рядок 51: | ||
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/Диба Матеріал з Вікіпедії]=== | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/Диба Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
Ди́ба — знаряддя катувань у середньовіччі. | Ди́ба — знаряддя катувань у середньовіччі. | ||
| + | |||
Історія. | Історія. | ||
Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст., але воно вживалося тоді в сенсі «колодка». З XVII ст. у російських джерелах так називається вже знаряддя тортур[1]. | Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст., але воно вживалося тоді в сенсі «колодка». З XVII ст. у російських джерелах так називається вже знаряддя тортур[1]. | ||
| Рядок 65: | Рядок 65: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2021 року]] | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Поточна версія на 21:13, 20 листопада 2021
Диба, нар. Дыбомъ. Як скочить Лев аж диба стала грива. Гліб. 21.
1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426).
2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДИБА 1, и, жін., іст. 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426). 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. ДИБА 2 див. диби. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом. ♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ди́ба нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ДИ́БА1, и, ж., іст. 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Стар., Поет. тв., 1958, 213); 3 диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Панч, III, 1956, 426). 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Укр.. думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпа-неньку, і забий в диби, щоб не втік! (Кроп., V, 1959, 139). ДИ́БА2 див. ди́би. ДИ́БА3, присл. Те саме, що ди́бом. ◊ Ди́ба става́ти (ста́ти) — те саме, що Ди́бом става́ти (ста́ти) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів (Гл., Вибр., 1957, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 269.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
диба I -и, ж., іст. 1) Середньовічне знаряддя катувань. 2) перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. II див. диби. III присл. Те саме, що дибом. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
|
|
|
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Ди́ба — знаряддя катувань у середньовіччі.
Історія. Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст., але воно вживалося тоді в сенсі «колодка». З XVII ст. у російських джерелах так називається вже знаряддя тортур[1].
Конструкція. Існувало два різновиди цього пристрою — вертикальний і горизонтальний.
Вертикальна диба. При вертикальній компоновці жертву підвішували під стелею, вивернувши суглоби і прив'язували до ніг різноманітні гирі.
Горизонтальна диба. У горизонтальній дибі жертву фіксували горизонтально (чи під нахилом) й розтягували спеціальним механізмом поки у неї не рвались м'язи та сполучні тканини. така диба мала різноманітні «колючі» елементи на самій площині диби. У Польщі такий вид диби відомий як «Мадеєве ложе» (пол. Madejowe łoże) — на честь легендарного розбійника Мадея.
