Відмінності між версіями «Скарати»
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка. | СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка. | ||
| + | [[Категорія: Ск]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| Рядок 25: | Рядок 26: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати2.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | {{#ev:youtube| kJUXPAZJiCw}} | |
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
| − | + | ===[https://https://www.youtube.com/watch?v=kJUXPAZJiCw]=== | |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | |
| − | + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B1]=== | |
Поточна версія на 19:20, 7 листопада 2021
СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СКАРАТИ, аю, аєш, док., перех., чим і без додатка. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Борис Грінченко, I, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Леся Українка, II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров'я не пошкодують, щоб скарати злочин (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [Мартіан:] Прошу тебе, заклич яких сусідок, — не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Леся Українка, III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб'ють (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 305). 2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Володимир Самійленко, I, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 585). Скарати на смерть (на горло, на голову, смертю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло... — прорік воєвода (Іван Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 602); *[Хуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Леся Українка, III, 1952, 157).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л. Укр., II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров’я не пошкодують, щоб скарати злочин (Горд., Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [М а р т і а н:] Прошу тебе, заклич яких сусідок,— не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр., III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб’ють (Нагн., Вибр., 1957, 305). 2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Сам., І, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Крот., Вибр., 1959, 585). Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло…— прорік воєвода (Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]… (Скл., Святослав, 1959, 602); [Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
[1]
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
[2]
