Відмінності між версіями «Тинятися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показано 4 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Тиня́тися, -ня́юся, -єшся, '''' | '''Тиня́тися, -ня́юся, -єшся, '''' | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
# Ходити туди-сюди без певної мети, бродити, блукати. | # Ходити туди-сюди без певної мети, бродити, блукати. | ||
| − | ''Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Грин. III. 381. ''Тиняється, як кобиляча душа. Полт. ''Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь. Гліб. ''Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву. Котл. НП. 383. '' | + | ''Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Грин. III. 381.'' ''Тиняється, як кобиляча душа. Полт.'' ''Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь.'' ''Гліб.'' ''Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву. Котл. НП. 383. '' |
# Переходити, переїздити з місця на місце. | # Переходити, переїздити з місця на місце. | ||
''Вже мало не рік тинявся Селім перськими пустелями і горами і марно благав, щоб відпустили його до Каффи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 418)'' | ''Вже мало не рік тинявся Селім перськими пустелями і горами і марно благав, щоб відпустили його до Каффи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 418)'' | ||
| Рядок 8: | Рядок 9: | ||
[[Категорія:Ти]] | [[Категорія:Ти]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 13:48, 9 листопада 2021
Тиня́тися, -ня́юся, -єшся, '
Сучасні словники
- Ходити туди-сюди без певної мети, бродити, блукати.
Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Грин. III. 381. Тиняється, як кобиляча душа. Полт. Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь. Гліб. Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву. Котл. НП. 383.
- Переходити, переїздити з місця на місце.
Вже мало не рік тинявся Селім перськими пустелями і горами і марно благав, щоб відпустили його до Каффи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 418)
- Хитатися, ідучи (від утоми, хвороби).
Хлопець ледве сунеться, тиняється, але ми вже й не кажемо йому нічого — аби йшов. — Очі, — каже, — злипаються... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 167)
