Відмінності між версіями «Міркувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Міркува́ти, -ку́ю, -єш, '''''гл. ''Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. ''Не все ж Біг...)
 
 
(не показані 10 проміжних версій ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Міркува́ти, -ку́ю, -єш, '''''гл. ''Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. ''Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. ''Ном. №71. ''Міркує той, хто нужду знає. ''Гліб. 1. ''Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. ''Левиц.  
 
'''Міркува́ти, -ку́ю, -єш, '''''гл. ''Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. ''Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. ''Ном. №71. ''Міркує той, хто нужду знає. ''Гліб. 1. ''Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. ''Левиц.  
 +
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка
 +
і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}
 
[[Категорія:Мі]]
 
[[Категорія:Мі]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
МІРКУВАТИ, ую, уєш, недок.
 +
1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 116).
 +
2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Тарас Шевченко, I, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Степан Васильченко, I, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 10).
 +
3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Андрій Головко, II, 1957, 449).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 746.
 +
 +
===[http://zno.academia.in.ua/mod/glossary/view.php Словник математичних термінів і понять]===
 +
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.
 +
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
МІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
 +
 +
1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Коцюб., І, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Вільде, Троянди.., 1961, 116).
 +
 +
2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Шевч., І, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Вас., І, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Збан., Незабутнє, 1953, 10).
 +
 +
3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Головко, II, 1957, 449).
 +
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746.
 +
 +
 +
 +
Міркува́ти, ку́ю, єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.
 +
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 432.
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
міркувати
 +
to cogitate, to consider, to take into consideration, to combine, to weigh pros and cons; toreflect, to meditate
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: міркувати1x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: мыркувати 2|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: мыркувати 3 |x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| watch?v=uad2U1O7qbM }}
 +
==Цікаві факти==
 +
===[ https://fishki.net/1527185-15-uvlekatelnyh-faktov-o-chelovecheskom-razume-i-myshlenii.html]===
 +
 +
=== http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9C%D1%96%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 []===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 09:20, 23 жовтня 2018

Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МІРКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 116). 2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Тарас Шевченко, I, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Степан Васильченко, I, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 10). 3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Андрій Головко, II, 1957, 449). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 746.

Словник математичних термінів і понять

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Коцюб., І, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Вільде, Троянди.., 1961, 116).

2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Шевч., І, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Вас., І, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Збан., Незабутнє, 1953, 10).

3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Головко, II, 1957, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746.


Міркува́ти, ку́ю, єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 432.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

міркувати to cogitate, to consider, to take into consideration, to combine, to weigh pros and cons; toreflect, to meditate

Ілюстрації

Файл:Міркувати1x140px x140px x140px

Медіа

Цікаві факти

[ https://fishki.net/1527185-15-uvlekatelnyh-faktov-o-chelovecheskom-razume-i-myshlenii.html]

http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9C%D1%96%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 []

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Міркувати&oldid=223869